Join the new world

oyy veyy~

оооООооо

[removed]

Давай пиріжків!

"

ВЛАСНІСТЬ – КРАДІЖКА, КОНСТИТУЦІЯ – БРЕХНЯ

Сьогодні в календарі значиться День Конституції, яку вже встигли змінити ледь не десяток разів (що суперечить кореню цього слова, який означає усталений порядок, сталу величину) за вимогою висуванців олігархічних угрупувань та міжнародного капіталу, які неодноразово змінювались в кріслах на Печерських пагорбах.

Важко зрозуміти святковий настрій націоналістів, що відзначають день повністю світської, секулярної Конституції, наголошуючи на тому, що сама то по собі вона хороша, але якби не ...

Ніколас Давіла дуже мудро казав на цей рахунок: "Коли тираном є знеособлений закон, сучасна людина вважає, що вона вільна". Але менше з тим.

З 1996 року Конституцію постійно міняли то зменшуючи повноваження президента, то збільшуючи. А ось не так давно прийняли новий спосіб призначення суддів, прагнучи усамостійнити даний процес від законодавчої та виконавчої влад. На призначення судді тепер впливають не тільки ті, кого хоча б формально обирає народ (Верховна рада та Президент), а й спеціальна "комісія (не)доброчесності" з «представників громадськості», тобто працівників установ на зразок фонду Сороса та їм подібних. Судова гілка влади, ставши маріонеткою західного капіталу та посольств, може ефективно впливати на внутрішні процеси навіть за умови того, що уряд та Верховна Рада не горітимуть бажанням віддати нашу країну на поталу закордонним "ефективним менеджерам". Такий інструмент підпорядкування судової системи зовнішнім гравцям дуже яскраво проявляється в ЄС, зокрема в сусідній Польщі.

Враховуючи намагання ліберастів ще й визнати над Україною зверхність Міжнародного кримінального суду, українців судитимуть зовнішні інстанції не підпорядковані українському народу. Та що там говорити, однією з підвалин чинного законодавства є примат підписаних Україною міжнародних угод над національним законодавством. Виходить, що ст. 5 Конституції України «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» в такому разі є нічим іншим як брехнею. Що, власне, з огляду на те, як Україна прогинається перед західними колегами, стає ще очевидніше.

Цитата Жан-П’єра Прудона, прихильника імператора Наполеона ІІІ та анархіста винесена в заголовок статті певно може дещо збентежити частину читачів. Ну що ж, те що Конституція брехня ми вже показали, а тепер щодо власності.

Приватизація стала, певно, процесом, який визначив подальшу історію України доби незалежності. Промислові потужності збудовані здебільшого після Другої світової війни було передано в руки «бізнесменам». Тут прийнято знову вказати пальцем на «комуняк», але слід зауважити, що ані Ахметов, ані Коломойський, ані Фірташ не займали жодних посад в КПРС. Ба більше, як зізнався в одному з інтерв’ю автор російської приватизації Єгор Гайдар, сам цей процес крім суто економічної мети – перерозподілу власності - мав і мету політичну: усунення від влади прошарку «червоних директорів». Зауважимо, що ці «червоні директори», рівно як і голови колгоспів зазвичай принаймні належали до корінного населення республік, і дуже часто походили з місцевості поблизу підприємства, що давало часто неписані гарантії соціальної відповідальності перед населенням. Які гарантії може дати населенню менеджери «Інтерпайпу», «Метінвесту», компанії Лакшмі Міттала чи корпорації «Монсанто» сказати важко. Століття назад каіталісти використали комуністичні рухи для індустріалізації "відсталих" регіонів нашої планети. Промислові потужності опинились в розпорядженні партократії, яка утворила свій власний клас, вивищившись над робітниками, на яких формально опиралась. А після розпаду совка нам знову довелось все віддати, але тепер вже "безродним космополітам".

Звісно ж, патріотично-націоналістична спільнота в 90-х рвала зубами і всім чим можна за вільний ринок і приватизацію проти «комуни». Зараз ці ж самі персонажі обурюються вмістом телепередач на телеканалах, які перебувають у власності тих, кому належить промисловість передана в процесі приватизації, що, як наслідок, продукує і величезний вплив цих гравців на українську політику. Цю просту істину патріотична публіка не може збагнути і досі.

Мета розпаювання колгоспної землі, що в результаті виливається в передання ще й земельних ресурсів у власність міжнародного капіталу взагалі потребує окремого викладу.

Чим ще як не крадіжкою назвати привласнення денаціоналізованою клікою того, що було збудовано і здобуто кров’ю українського народу?

Отож, Прудон хоч і був мерзенним безбожником та ліваком, але випадково тут таки вгадав.

"

хто автор тексту?)

Зентропа for sure 🙂