RL: Що сталося 9 травня у Львові - Что случилось 9 мая во Львове

Day 1,268, 03:40 • Published in Ukraine Ukraine • by Viktor A. Yushchenko


Так сталося, що 9 травня я з 7:30 до 12:30 був безпосереднім учасником всіх подій, що відбувалися у Львові. З причини, що мені все частіше надходять повідомлення змісту «Привіт, що там у вас сталося?» або «Привет. Что там? Львов еще цел?» я все таки вирішив описати всі ці події зі своєї точки зору.

Одразу скажу, що я не належу ні до прихильників ВО Свобода, ні тим більше до лівих сил. Я буду розповідати все повністю що бачив, що чув, про що дізнався пізніше.

Отож, вперше про акції на 9 травня я дізнався ще тиждень наперед. Саме в цей час ініціативна група (здебільшого, представники правих сил, як ВО Свобода, так і інших) через соціальні мережі ініціювали збір людей на 9 травня з метою не допущення використання червоних прапорів у Львові в будь-якій формі. Через кілька днів я отримав в ПП повідомлення від однієї старої правої туси (в які я був) з проханням подсобить на 9 травня. Було кілька рекомендацій щодо участі. Зокрема, повинен був бути легкий спортивний одяг, взуття за липучках, відсутність колючо-ріжучих та вогнепальних засобів. Тобто, ті люди, які запросили мене, готувалися точно не до молебнів та урочистостей.

За кілька днів до самої події Львівський суд, за позовом Львівської Міської Ради, заборонив проведення будь-яких політичних акцій у місті Львові на 9 травня, окрім тих, які передбачені офіційно (покладання квітів офіційними посадовцями, поминальні релігійні заходи). Відповідальність за виконання цього рішення лежала на правоохоронцях.

7:30 площа перед Ратушою. Саме тут збиралась одна з ініціативних груп. Я сидів неподалік. Навколо — доволі багато міліції і представників СБУ. На 8:00 переміщаємось до пам'ятника Шевченкові. Тут вже в повному зборі вся Клумба: дідусі з вилами паличками, бабці з іконами. Найгрізніші елементи. Таким навіть міліція не зупинить (кілька разів правоохоронці підходили до них і щось говорили, проте, наскільки я зрозумів, безрезультатно).

Саме тут, біля пам'ятника Шевченкові, ми отримали невеличкі роздруківки, на яких було детально описано що робити у випадку затримання. В куті роздруківки логотип ВО Свобода.

8:30 сірий тіпок зовсім «непомітно» проходить повз ряди таких самих як я (хтось стояв осторонь, хтось сидів на лавочках, хтось тусив серед учасників Клумби) і тихо вказував, що поволі, не поспішаючи, окремим групами рухаємось в сторону Пагорбу Слави. Так і зробили.

8:45 на площі Митній помітили перших «ветеранів» і «дітей війни». Років їм було 20-35. Припускаю, що це були студенти якогось ВНЗ, можливо навіть МВС. Вони стояли групкою біля буса (швидше за все рейсового, львівського), на наші закиди і насмішки не реагували.

По дорозі на Пагорб Слави зустріли ще кілька груп з георгіївськими стрічками і квітами. Ветеранів Другої Світової Війни (я вважаю ветеранами осіб, яким хоча б виповнилося хоча б 80 років) по дорозі не зустрічали.





Фото: Марсове поле вранці.

9:00 Марсове поле. Просто неймовірна кількість міліції і беркуту. Все поле огороджене металевими знімними конструкціями і оточене беркутом. Ми обійшли Марсове поле вуличками і у всіх провулках на підступах стояла міліція. При чому, не просто стояла і курила, а чемно стояли, кордоном. Через кожні кілька вуличок — один бус з космонавтами. Певно, резерв.

Постоявши на Марсовому Полі і пожартувавши з якихось молодиків з георгіївськими стрічками, які хорошою українською мовою заявляли, що вони з Донецька, ми рушили в бік Пагорба Слави.

Варто зауважили, що ми пропустили перші сутички на пагорбі. Проте, на місці був знайомий з фотоапаратом і декілька подій я побачив у записі.

9:15 Пагорб Слави. Майже така сама кількість міліції як на Марсовому Полі. Майже немає космонавтів. Десь близько 500 правих активістів (Здебільшого, фан-сектор ФК Карпати, принаймні, мені саме так здалося. Ми ще жартували, що кричалка «Зелено-Білі» отримала б на місці такий самий відгук, як і «Слава Україні».) Поруч з правими активістами купу партійців, старших людей, випадкових перехожих, якійсь велосипедисти. Праві активісти вели себе доволі агресивно. Я не бачив щоб на Пагорбі Слави з когось зривали стрічки, зате я бачив в записів як 10 ультрасів завалили тіпа і доволі сильно побили. Тіпа забрала швидка.

9:30 Понудившись на Пагорбі Слави ми вирішили повертатися на Марсове Поле. Тим паче, що колона партійців, випадкових перехожих і партійних активістів теж, колоною, вирушила на Марсове Поле. Ультраса мнулися, але теж, поступово, спускалися до марсового.

10:00 Колона партійних активістів на чолі з представником ВО Свобода Іриною Сех рухається вниз, по Личаківській, до Марсового Поля. Як я вже дізнався пізніше, рух цієї колони трактувався як «похід на молебень до Марсового Поля», який, справді, був у офіційній програмі, затвердженій Обласною Адміністрацією. Колона рухалась тільки по тротуару. Проте, вулиця все одно була перекрита ДАІ. Ми йшли збоку.

10:10 На пів дорозі до Марсового Поля ми натрапили на цікавішу тусу. В парку, неподалік від пам'ятника невідомому мені польському солдату, в тіні дерев, збиралися ультраси, хулси, скіни і просто підірвані активісти. Всім заправляв відомий вам Юрій Михальчишин (голова фракції ВО Свобода у Львівській міській раді, колишній скін). Ми трохи постояли з ними і рушили далі за колоною.



Фото: збір у парку.

1😇 Коли ми відійшли може метрів на 100, група Михальчишина під команди «Вийшли! Вишикувались в три колони! Розвернулись в стрій!» (я не знаю, звідки в Михальчишина стільки авторитету, але саме так він командував обезбашеними ультрасами). Так сформувалась друга колона, яка рухалась через дорогу, трошки вище першої колони. Ця колона була дуже цікавою. Ви ніколи не були на марші фанатів Карпат? Так ось, погляньте на фото з маршів. Виглядало все майже так само. Не дивно, чому люди, побачивши заздалегідь цю колону, ховалися по під'їздах або розверталися і йшли геть 🙂

Дивно інше, чому група з 10 людей, з георгіївськими стрічками, без жодних застережень, йшла просто на цю другу колону. Я ще трохи зчепився з одним тіпом з тієї групки. І коли розвернувся і подивився їм у слід, то до колони Михальчишина залишалось може метрів 100, не більше.

Зрозуміло, що ультраси гладити їх не збирались. Певно, зав'язалась словесна перепалка, хтось когось таки зачепив і понеслось. Дальші події ви вже знаєте. Відео з пострілом та подальшим побиттям розлетілось по всьому інтернету.



Я, частково, розумію тіпа, який стріляв. Коли на тебе біжить колона з ультрасів, хулсів і скінів, то ти за 5 секунд окоп викопаєш і розвернеш систему залпового вогню. В тіпка не виявилось таких здібностей, тільки пістолет. Зовсім інше питання — навіщо він взяв з собою пістолет? Йому дзвонив напередодні ввечері Михальчишин і барвисто змальовував похід правих? Не думаю. Він йшов не вшановувати загиблих. Він йшов стріляти. Ну або він просто дибіл.

1😇5 ультраси закидали димами весь верх Личаківською де була стрілянина і подальше побиття. За кілька секунд з провулків виїхали три машини беркуту. Машини під'їхали до місця події, стали позаду колони Михальчишина і поволі поїхали за ними. Що далі було з тіпами, яких побили, я не в курсі.

10:45 колона Михальчишина поспіхом наздоганяє колону партійців і примикає. Таким чином, перед поворотом з Личаківської на Марсове Поле утворюється одна суцільна колона, яка, «рухається відправити молебень». Я вже про це писав.



Фото: колона доходить до Марсового Поля.

11:00 Марсове Поле. Кількість міліції не зменшилась. Приїхали МНС і три екіпажі швидкої. Народ розбрівся по Марсовому Полю. То там, то тут бачу кількох ветеранів та молодих людей з георгіївськими стрічками. Ніхто їм не заважає і не зриває стрічки.

11:10 (можливо, трохи помиляюсь в часі) — один з ключових моментів дня. На Марсовому Полі з'являється Петро Писарчук зі своєю свитою, георгіївськими стрічками та вінками. Хто такий Петро Писарчук — львів'яни знають добре. Для нельвів'ян — це один з нечисленних і ключових представників «всіма любимої» у Львові Партії Регіонів. Думаю, що коли б Петро Писарчук, як інші офіційні особи, поїхав вшанувати загиблих та ветеранів до монументу Слави (вул. Стрийська) — все було ніштяк. Але ні, Петро мав покрасуватись перед телекамерами і... націоналістами. Націоналісти терпіти не можуть Петра. Націоналісти почали зривати георгіївські стрічки у Петрової свити, забирати вінки. Почали скандувати «Ганьба», «Москаляку на гілляку» ітд.

В цей момент зав'язалась невеличка потасовка. Я не знаю, що там хотів зробити одинокий міліціонер (я цього не бачив). Але добре бачив як той міліціонер отримав у обличчя добрий заряд перцевого газу. Молодика, який це зробив, спершу хотіли забрати правоохоронці (знову ж, чому тільки один правоохоронець кинувся захищати свого колегу з намаганнями пов'язати молодика, на що він сподівався?) Молодика «відбили» (відтиснули), попечений міліціонер зник.

Далі, представники ВО Свобода стверджують, що міліція почала пакувати у воронок дітей зі свити Писарчука, які збирали розкидані по полю георгіївські стрічки. Як на мене, то це повний брєд. Я цього не бачив і, наскільки пригадую, біля воронка взагалі ніякого двіжу не було. Тому, я вважаю цю заяву ВО Свобода доволі сумнівною.

Знову ж таки, в цьому моменті наголошу, що ніхто у ветеранів георгіївські стрічки не зривав. Моменти, зафіксовані на відеокамерах, стосуються свити Писарчука.

11:30 З горем пополам Писарчук поставив якійсь там квіти та відправив свою панахиду (Яка, до речі, не була в офіційній програмі і міліція могла спокійно заборонити її проведення, але ж хто буде забороняти в цій державі панахиди. Я б заборонив.) Після того, як Писарчук звалив, частина присутніх відправилась до могил Січових Стрільців правити молебень. Ультраси, хулси і скіни бігали то туди, то сюди, але нічого не відбувалося. Посеред площі вишикувалась колона УНСО. Вони просто стояли.

12:20 До цього часу ситуація абсолютно не змінювалась і вже все йшло до логічного завершення. Ніяких червоних прапорів не виявилося в люди, поступово, почали розходитися. В цей час я пішов на роботу.

Все що було далі я відтворюю за допомогою інтернету, свідчень знайомих та походів на прес-конференції.

Поруч з тим, що бачив я, ВО Свобода проводила своєрідну операцію «перехват». За словами Ірини Сех (представниці ВО Свобода), партія організувала мобільні групи депутатів, які на машинах зайняли ключові в'їзди до Львова з метою зафіксувати можливий приїзд обіцяних активістів «Родіни» та «Русского єдінства». До 12:20 все було ок.

12:30 депутати ВО Свобода фіксують чотири (за іншою інфою шість) автобусів з ветеранами та молодиками при в'їзді до Львова зі сторони Бібрки. Автобус зупиняє міліція. Депутат підходять щоб з'ясувати ситуацію. Міліція повідомляє, що вони зупинили автобуси і не пустять їх у місто. Депутати повертаються до своїх машин (за іншою інформацією, їдуть геть).

Десь в районі 12:30-12:40 Цимбалюк (губернатор Львівської області) і начальник міського МВС перестає контролювати ситуацію. За словами представників ВО Свобода і кількох інших партійців, обласне МВС отримує наказ з Києва пропустити автобуси і забезпечити проведення акції для ветеранів, які їдуть в цих автобусах. Ці ж автобуси, бічними вуличками, підвозять до Марсового Поля.

Активісти ВО Свобода та інші праві сили отримують сигнал, що автобуси пропустили. Всі чимдуж поспішають на Пагорб Слави, де має відбутися акція.



Фото: перед початком заварухи на Пагорбі Слави. На задньому фоні автобуси з приїжджими.

На пагорбі слави така ж кількість міліції, як і була. Проте, до міліції приєднуються космонавти. Ультраси та кілька партійців (на відео помічена Свобода і УНСО) блокують в'їзд автобусів.

Після кількахвилинної штовханини беркут починає відтісняти людей з метою дати проїзд автобусам. Що було далі, знову ж таки, ви бачили на відео. Дими, фаєра, пляшки, каміння, розбита голова у двох осіб, ігнорування правоохоронцями депутатських посвідчень і, що найцікавіше, ігнорування постави суду. Як результат — епічне завершення епічного дня. Можна робити висновки:

1. ВО Свобода, інші політичні сили Львова знали, що саме на Марсовому Полі або на Пагорбі Слави повинна відбутися провокація, яка може призвести до силового протистояння. Саме з цієї причини усіх правих активістів попередили про «легкий спортивний одяг, відсутність колючо-ріжучих предметів та вогнепальної зброї».
2. МВС та СБУ теж знали про це. Інакше, чому у Львові на 9 травня був залучений беркут з сусідніх областей (Тернопіль, Рівне), а не Львівський беркут (інформація від ВО Свобода).
3. МВС могло легко, за допомогою кількох рухів, запобігти будь-яким зіткненням у Львові. Простий приклад: якби гостей з червоним прапором повезли не на Пагорб Слави, а до Монументу Слави (на вул. Стрийську), де майже нікого з правих активістів не було — все б обійшлося. Навіть якби ВО Свобода дізналась про такий маневр, вони б просто не встигли перекинути людей на місце події. Кримчаки та Одесити могли б без проблем помахати своєю червоною тканиною і звалити додому. Проте, МВС цього не зробили. У них була чітка інструкція — везти людей на Пагорб Слави. Тобто, свідомо провокувати праві сили на зіткнення.
4. Врешті, чому МВС допустило порушення закону та судової постанови? Це, певно, найактуальніше запитання.

У нас в офісі була невеличка дискусія з приводу того, як можна було запобігти провокаціям. Адже, так виглядає, що основною ціллю всієї цієї режисури у Львові на 9 травня були «потрібні» сюжети на самізнаєтеяких телеканалах. Виходить, що тільки МВС могло б це зробити банально не пустивши червоних прапорів у місто. І навіть якби ВО Свобода та інші праві не прийшли на Пагорб Слави, потрібні телеканали знайшли б 20 потрібних людей, які перед об'єктивами телекамер пововтузилися б з міліцією, позривали б стрічки з ветеранів. Готовий сюжет. Певно, ВО Свобода сама б у цьому випадку здивувалася.

Отож, єдиний варіант недопущення провокація були законні дії міліції по забороні на в'їзд до Львова активістів з червоним прапором (як варіант, просто заборона на проведення акції). Міліція цього не зробила, як кажуть представники ВО Свобода, за вказівкою з центрального апарату МВС у Києві. До речі, прес-конференція заступника обласного МВС Курочки та реакція Цимбалюка тому підтвердження.

В принципі, це все. Якщо я щось переплутав або не написав, то ті, хто були зі мною, можуть мене поправити в коментарях. Нагадую, що все вищеописане — моє суб'єктивне враження.