Як я до армії ходив..ч.6 (фото)

Day 3,707, 10:37 • Published in Ukraine Portugal • by Sucateir2

Доброго часу доби усім хто сидить в клікабельній нашій і не знає чим сі зайняти.

Невеличкий пролог.

До ваших очей буде представлена моя історія з власного життя про строкову службу в українській армії зразка 2015-2016 років.
Цикл буде складатись з декількох статтей, скільки точно ще не знаю, але всі вони будуть підписані і ви самі зможете дізнатись коли вже кінець.
По суті це спогади, видуманого немає нічого.
Отож читаємо, коментуємо, сміємось та згадуєммо себе під час служби.
Поїхали.

У даному випуску буде історія про нашу підготовку та базову нашу форму та спорядження.


Декілька слів про підготовку та базове спорядження

Дні йшли, ми потроху втягнулись в армійське життя і вже почали робити свої висновки про все те армійське, що нас оточувало. Кожного дня ми, як розвід взвод проводили як не в лісах чи полях займаючись тактичною підготовкою чи відпрацюванням засідок, наскоків та іншого, то були на самих бойових стрільбах. Благо на території нашого полігону були присутні американські інструктори, які вчили наших інструкторів а вони вже нас. Хоча були і безпосередні контакти з американськими інструкторами напряму і скажу чесно, в американській армії дуже ціниться саме поняття людського життя на відміну від колишньої української армії та тим більше радянської. Американські інструктори володіють реальним бойовим багажем знань які вони, з їх слів, отримували під час служби в Іраку, Сирії, Кувейті, Афганістані на відміну від наших,більшості паркетних інструкторів.



Різко відрізнялись також поміж собою українські інструктори які служили в бойових частинах і «нюхали порох» та ті інструктори які далі самого полігону нічого не бачили. Не піддається порівнянню також і с-ма командування американським підрозділом з нашим командуванням. Наша армії ну дуже вже бумажна, на жаль. Що б вивести взвод в 30 рил на стрільби, треба отримати санкцію (дозвіл) шістьох осіб, які на хвилинку розкидані по всьому полігоні в 40 км кв. На мою думку то триндець. І взагалі з самого початку в нас були стрільби за часту не на результат а на швидкість.

Поясню, вилітає тройка наших хлопців з автоматами на вогневий рубіж, до бою…тра та та, стандартна доповідь про закінчення тобою стрільби і стрільба закінчена. Американські стрільби - це вихід на рубіж, примірка вітру, калібровка зброї, постріли, оцінка попадання в мішені, калібровка зброї х2, знову постріли, оцінка попадання в мішені і тоді вже закінчення стрільби. Тобто люди навчаються стріляти в ціль а не пів тисячі набоїв випустити в траву перед собою. Це згодом ми вже повчились і робили як американці нас навчили з анометром (швидкість вітру вимірює) працювати і після стрільби в бінокль дивитись хто куди напопадав.





Вчились будувати собі ночівки в лісі під час виходів, де відділення з 6 чол за декілька годин хоронить себе так, що інструктори ходили з ночніками і шукали нас і кого знаходили той рубав крос на десяток км. Та що вже говорити, ми вчились правильно ходити, як в пішому порядку так і в бойовому. Де був наявний головний дозор, ядро та замикаючі. Коли ходили з американцями то, пардоньте, пісяли стоячи на колінах бо силует має бути найнепомітнішим. Отак от.

Дуже велика увага приділялась медицина, зі слів американців: "Правильно надана перша допомога підвищує реальні шанси не здохнути в муках"

Ось така була наука в нас, і то є сама лишень база, яка за словами наших інструкторів колись спасе нам життя. Ми потихеньку набирались корисного багажу знань.

Спорядження

По приході в армію нам дісталось таке спорядження:
-Повний комплект форми ММ-14 (піксель польовий)
-Чоботи з високим берцем (рижі) Фірма ТАЛАН.
-Рукавиці трьохпалі (ще радянські)
-Два комплекти натільної білизни (зимові,літні)
-Шапка ушанка
-Носки 4 шт.

Ось і все, що ми мали. Звісно згодом по досвіду в багатьох нас з`явились шарфи, в когось бафи та арафатки різних кольорів. Тактичні рукавиці, які дякуючи волонтерам допомогли не оббивати нам руки. Окуляри ніхто не носив, рахувалось як зайве понтування, хоча в лісі прозорі волонтерські з собою брали бо вітки по очах лупили не слабо. Рації були короткохвильові моторолла або теч. Ось таке у мене було станом на перші місяці 2016 року.



Можна і дати окрему оцінку якості тієї форми те що я мав, сам піксель, який мені видали я використовував у частині та зрідка на стрільбах. На навчання ми брали форму в залежності від власного бажання та зручності.Хтось використовував бундеску, хтось стару але надійну афганку а хтось горку. В мене був DPM, в народі британка. Чудова форма, яка пережила зі мною все і вся і гарно мене зігрівала.



Немає сенсу порівнювати наше і американське. Не знаю ситуацію на зараз але на той час американська нульова білизна коштувала 5 блоків сигарет. І рахувалась теплішою за нашу і практичнішою бо, пардоньте, не різала яйки при ходьбі.

Далі буде...

Рижик, що впав мені в душу


Дякую за увагу.
Dexter. Morgan