Join the new world

Крайня стаття зі спамної серії. Як і попередня є коротким підсумком приватних бесід на обрану тему. Навряд тепер це актуально. КО рулить.
Вибачайте за спам.

[UA] Гутірка з координаторами

This article is in Ukrainian only. Sorry, guys.

Наближається 25-те число місяця й знову стала актуальною тема хитропланів щодо здобуття регіону для проведення виборів. А хитроплани – це така штука, що треба діяти за планом, інакше не полетить.
Сьогоднішня наша розмова – про координацію у військовій галузі. Це слово не так давно було дуже популярною темою для жартів та кпинів у статтях і шаутах. І хоч ніхто не хоче співпрацювати з урядом опонентів, проте всі визнають, що координація – необхідна складова успішної кампанії.
Координація військ, якщо не відволікатися на всілякі прикраси і викрутаси, полягає у їх інформуванні про час та місце, де необхідно влити дамаг. Із цього випливають два основоположних принципи такої діяльності: своєчасність та охопленість населення.

Із своєчасністю все зрозуміло: чим пізніше повідомили, тим більше людей злилися не там, де треба, або й там, де зовсім не треба. Головним ворогом оперативного інформування, звісно ж, є РЖ. Як не крути, а МО та Президент – теж живі люди й не можуть 24/7 перебувати онлайн.
Подолання цієї проблеми лише одне: більше людей, уповноважених на донесення інформації до гравців. Заступники МО, чергові оператори Систем Раннього Сповіщення, Голос Саурона – можна називати їх як завгодно, але чим більше таких людей, тим вищі шанси, що хтось з них у потрібний час буде онлайн.
Зворотнім боком медалі, як завжди при зростанні штату, є додаткові втрати часу на управління, зростання допустимої межі хаосу в апараті та розмивання відповідальності. Однак, як на мене, з цим всім можна миритися якщо отримати позитивний результат у потрібному напрямку.

Донести накази уряду до вух кожного, при тому часто незалежно від його бажання, - завдання іншого порядку складності. Й тут слід одразу звернути увагу на відмінності у роботі з організованими групами (МЮ або Військовими загонами) та одинаками й слабокоординованими згромадженнями (на кшталт армії Анархістів). Якщо у випадку МЮ потрібно лишень повідомити командирів чи уповноважених осіб, а далі інформація розтікається напрацьованими каналами, то для одинаків накази слід розмістити там, де їм зручно було б їх глянути.
Усі ходи та шпарини, через які командування може залізти у вуха людей, можна умовно поділити на ігрові та позаігрові. Поспілкувавшись із відомими координаторами, я склав ось такий перелік доступних каналів інформації:

1. Ігрові канали
1.1. CoD (Campaign of the Day, Кампанія дня). Це найперше, що кидається в очі та є на стартовій сторінці кожного гравця. Тобто, без особливих зусиль інформацію можна донести буквально до всіх громадян. Однак, КоД має і суттєві недоліки: він може виставлятися лише Президентом, тобто суттєво програє в оперативності та не завжди може слугувати надійним джерелом інформації; не на кожну битву можна поставити КоД (особливо якщо потрібно бити проти своєї країни); коли країна у випилі (для нас актуально) КоД не бачать громадяни. Також слід зауважити, що багато гравців мають інші громадянства і не завжди звертають увагу на КоДи, більше орієнтуючись на ДО.
1.2. Шаути (повідомлення). Мають обмежене коло поширення (друзі, колеги з МЮ, однопартійці) та той суттєвий недолік, що незрозумілими є повноваження автора шауту. Якщо це Президент чи МО – зараз гравець зможе побачити то в профілі, а щодо решти – можна хіба здогадуватися чи це офіційне повідомлення чи особиста думка гравця. Однак, як додатковий канал поширення наказів, буде цілком незайвим, бо "народне радіо" ніхто не відміняв і деякі шаути поширюються навдивовижу швидко. З огляду на це МО слід спробувати "подружитися" бодай з усіма командирами МЮ.
1.3. Приватне листування (ПМ). Я доволі скептично ставився до такого способу повідомлення, однак рудміни впровадили можливість переписки з кількома людьми одночасно, а мій співрозмовник повідомив мене про ще одну безумовну перевагу методу: якщо відправити листа усім керівникам МЮ подальші відповіді надходитимуть усім респондентам. З такої переписки неможливо вийти, як з чату у скайпі. Тому накази/обговорення змушені будуть читати навіть "незгодні" та "ображені". В умовах е-України, коли частенько важко досягти не лише співпраці, а бодай мінімального порозуміння, такий фактор є надзвичайно важливим.
1.4. Преса (зазвичай газета Міністерства Оборони). Є традиційним способом повідомлення про важливі битви і легко доступна для гравців (якщо вони знають про її існування, стаття публікувалася останнім часом і її розмістили у відповідному розділі). З практичного досвіду скажу, що грішить неоперативністю та введенням людей в оману: нерідко стається, що наказ висить на битву, яка вже давно не є актуальною. Якщо битва завершилася – це зрозуміє і туклікер, якщо ж битва триває шанси скерувати дамаг в непотрібне місце є досить високими.
Більшість командирів дотримуються думки, що газету слід публікувати якнайчастіше, а не лише під час важливих битв. Не зовсім згоден з такою думкою, але лише з міркувань невчасного оновлення наказів.
історичні ремарки: Колись, у часи Райзінгу, рудміни предбачили можливість створення чатів у грі, але згодом така ідея успішно вмерла. А за часів динозаврів в Репі був ігровий форум.

2. Неігрові канали
це, звісно ж, наші улюблені чатики 
2.1. IRC. Поширений метод спілкування, доступний безпосередньо з браузера. Іноді потребує деяких навиків, однак не навантажує систему та не завалює вас при вмиканні тонами спаму. Проте, якщо у чаті йшло обговорення і вас не було онлайн – ви його не побачите. Надзвичайно зручним для інформування населення є канал вільний від спаму (ніхто не може писати), де публікуватимуться лише накази для дивізіонів. Розмістивши лінк на канал у газеті МО та інших доступних для новачків місцях, завжди можна надати доступ гравцеві до потрібної інформації.
Чати командирів МЮ на Ірці в еУкраїні – це, мабуть, фантастика. Хоча, мати резервний ніколи не завадить. Пригадую, якось вирубився скайп (і таке бувало), а слід було проводити домовлений удар. Довелося в авральному темпі збирати людей на Різоні. Якби був зазделегідь створений резерв можна було обійтися і без зайвої паніки.
2.2. Skype. Якщо на зорі Репи більшість людей сиділи на Ірці (армійський канал використовувався як загальнодержавний), то згодом всі розбрелися по скайпочатах. Зручно, дешево, надійно. Однак: не завжди є доступ до скайпу (привіт працівникам Ленка Каргеля 😉 ), щоб поспілкуватися з людиною треба знати її скайпнік, не всім до вподоби купа спаму з десятків чатів.
2.3. Скрипти для браузера. За допомогою відповідного скрипта, керівник (читай командир) може виводити накази безпосередньо на ігрову сторінку. Потребують встановлення.
Свого часу започатковані "Чорною Гвардією" (здається саме вони. був колись такий загін комуністів-анархістів), з різним успіхом впроваджувалися в різних бойових підрозділах. Однак, на державному рівні успішність їх впровадження є досить примарною, як на мене.

Ось ніби і все, якщо не звертатися до різних екзотичних і збочених форм на кшталт нічних дзвінків на мобільний.
Підсумовуючи сказане вище, хотів би порекомендувати наступну примірну форму здійснення координації:
малюнок пішов у небуття 🙂
Дякую за розмову пані Zena Warrior, панам MichaelSazonov, Pan Xenonchik, Hyena Black, hfskin та Potter_dpk.