Як я до армії ходив..ч.3

Day 3,704, 09:52 • Published in Ukraine Portugal • by Sucateir2

Доброго часу доби усім хто сидить в клікабельній нашій і не знає чим сі зайняти.

Невеличкий пролог.

До ваших очей буде представлена моя історія з власного життя про строкову службу в українській армії зразка 2015-2016 років.
Цикл буде складатись з декількох статтей, скільки точно ще не знаю, але всі вони будуть підписані і ви самі зможете дізнатись коли вже кінець.
По суті це спогади, видуманого немає нічого.
Отож читаємо, коментуємо, сміємось та згадуєммо себе під час служби.
Поїхали.

У даному випуску буде історія про курс молодого бійця.


"Де вас таких д*білів понабирали ?" Будь який старшина.


Курс молодого бійця (КМБ)

Курс молодого бійця або в простонароді акліматизація в армії, являє собою звичайний карантинний період за який, звичайних хлопів вчать правилам по яким їм доведеться служити вся їхню подальшу службу. За цей період максимально ламається особистий індивідуалістичний характер і кується новий колективний характер. На мою думку, то правильно, бо армія то і є колектив. Звідси і армійська дружба на все життя і спільні спогади про звичайну квадратну плеченьку розділену на 4 частини і чай в пів 5 ночі в наряді, це і понесений автомат на марш кидку і все таке інше. А от методи яким ламається чи можливо закаляється колективний характер на мою думку совковий у всьому своєму.

Читали ми сухі слова статутів по 4 години підряд, топтали плац стираючи ноги реально до кров`яних мозолів бо берці нові і давайте подивимось правді в очі, після цивільних кросівок армійський берць тих, перших зразків які ми мали честь носити, далекі від ідеалу армійського взуття але все ж ми топтали плац і під кінець тієї всієї муштри ми чеканили крок такий, що не соромно було пройтися на присязі повз своїх рідних, дівчат і просто друзів. Було і по 8 годин на день ми топтали.

Бігали, стрибали і перекочувались. Була і рукопашна. Але взводний казав, що «Що б битись в рукопашній потрібно: загубити автомат, каску, багнет-ніж, ремінь і на худий кінець берці і вступити в смертельний бій з таким же розпіздяєм» Доля правди в цьому є..

А армійська чистота то щось не земне, кожна пилинка не має місце бути в армійському кубрику, пам`ятаю і ліжка застелені під нитку і забіги тараканів під ліжками з поклику старшини бо пилюки йому побачилось більше ніж по статуту. Складали ліжка по декілька десятків разів на добу, шикувались, розбігались і знову шикувались. Були такі хлопці, що після такого психологічного тиску, ламались і тікали з частини і вставав цілий батальйон (450 солдатів) пів 4 ночі, що б цього додіка шукати по лісах і болоту. Бо всі ми люди, хтось крепший характером а хтось слабший і армія не для всіх, і дуже важко перестроїтись саме морально. Бо просто уявіть людину яка кричить на тебе безпідставно, ображає, каже що ти ішак і все таке, а ти їй носа розбити не можеш бо «губу»( гауптвахта) ніхто не відміняв. Це так що б ви зрозуміли, тому дехто то не витримував і тікав. Ловили звичайно і наказували, по своєму звичайно, в нас два брати через півтора тижні втікли, зловили і заставили 3 дні ходити з 24х кілограмовими гирями. Вони навіть стройовим проходились з ними, хоч чудернацько але все ж. Один собі вени порізав в лісі і такого було. КМБ одним словом.

"Машка" - універсальний пристрій прискореного прибирання типу рука-підлога.


Але що не кажи все воно закаляє. Закаляє саме армійську дисципліну і справжнє братерство. Звичайно не без вивихів в середині колективу не обходилось, були і криси які закладували все про всіх, був нас один замкомвзводу що призначався з нас, то ще той клоун, вислужувався як міг бо люди, вони різні але він своє получив в табло від Васі з Тернополя, ех подільська гаряча кров.
Перший раз коли нам видали автомати то взагалі було щось. Я впевнений що невеликий відсоток з читачів тримали кусок цього металу в руках і ще менше стріляли з нього. Ми клацали, розбирали і збирали по декількасот разів, вчились поводитись з ним одним словом.

Зарядка телефонів типу "ялинка"


Через 2 тижні нашої служби нас вивезли на сам полігон для стрільб. Чесно сказати було страшно, я до цього ніколи не стріляв і реально трошки було лячне але цікавість брала своє. Старшина сказав, що стріляли хоч всі в одному напрямку і ніхто нікого не завалив і то добре.

Декілька слів про їжу на початку моєї служби . Кормили погано але їсти можна було. Звісно карпачо не було але була і знаменита перловка з зеленими помідорами і рис з комбіжиром, на смак як штукатурка жирна і була і гречка недоварена, картопля була по святам, ми всі прям молились на ту бараболю несолену і хто служив знає, що четвер в армії то рибний день, давали щось таке шмаркляве віддалено нагадуючи рибу бо пахло воно відверто таким болотяним жабуринням. Всяко було, і хліб по ночам їли бо незвиклий до такої їжі організм тупо хотів хавати, при тому при таких нагрузках.

КМБ воно і в африці КМБ, ми вчились виживати в армії і не тупити, що б в майбутньому не мати проблем по службі, хоча і того добра, без цього всього, вистачало бо день без зальоту не справжній солдатський день, але про те згодом.
Для розгрузки.



Дякую за увагу.
Dexter. Morgan