Чи є сенс у цій грі для новачка?

Day 4,198, 11:54 • Published in Ukraine Ukraine • by Burkotun

У нещодавно виданій статті надибав коментар "старого новачка" sframs. Зацитую його:
"який сенс цієї гри, коли в неї можуть грати лише декілька сотен чоловік з прокачкою 100+ хоч при диктатурі, хоч ні. Суть гри тупо клацать праця-кач, і іноді вливати в якихось боях свій жалюгідний дамаг. Брати лівий прокачаний аккаунт - це теж чітерство і хрень в суті. Гра мертва"

Загалом, дуже слушний коментар.
Колись давно, за кілька днів після реєстрації, коли в еУкраїни ще був свій загальнонаціональний канал на ІРЦі, я там запитав приблизно те саме: "а що ще тут можна робити, крім працювати і тренуватися?". Якийсь жартівник мені відповів: "сратися в коментах". Більше відповідей не було.
Я подумав, що це певно якась гівняна забавка. Але залишився, бо йшла війна і я сподівався допомогти своїй країні. Я, власне, зареєструвався тут за реф-лінком давно забаненого гравця, який сповіщав про те, що еУкраїна потребує допомоги у війні. Як виявилося, це була допомога союзнику, якого пиляли (еФранції, нашому партнеру з альянсу Антанта, якщо хтось хотів би знати).
Гра в ті часи була дуже схожа і дуже не схожа на сучасну. Все ті ж основні кнопки: працювати, тренуватися, бити, голосувати. Ще з тих часів малоактивних гравців називають туклікерами: тоді й справді щодня достатньо було натиснути дві кнопки. Хліб з’їдався автоматично. Якщо акк гравця, що забив, хотіли втримати при житті з якихось міркувань чи сподівань, йому просто надсилали хліб.
У чому сенс фрази "сратися в коментах" я дізнався десь за два-три місяці. До того моменту, одначе, я познайомився із іншими видами діяльності в грі. Як виявилося, їх було ну дуууже багато. І більшість людей, хто не покидав гри в перший тиждень, зрештою знаходили для себе цікаву ділянку. Підприємництво, журналістика, міжнародні відносини, політика, керування військовими підрозділами, стратегічне планування військових операцій. Були навіть шпигуни й агенти "під прикриттям", люди, котрі робили сайти та писали скрипти. Завжди згадую історію серба, котрий грав за США з метою вчинити якнайболючішу диверсію (як ви правильно подумали, з РЛ, а не інгейм мотивів). За його зізнаннями, він встиг подружитися з людьми і вже думав покинути свій задум. Одначе, якась подія утвердила його на думці й він таки здійснив свій задум: видав громадянства сербам, вивів якісь орги свого загону тощод. На це у нього пішли роки. Ну, як мінімум не менше року ).
Більшість людей у грі, не зважаючи на рід діяльності, мали одну основоположну засаду: досягти успіху можна у взаємодії з іншими, мірилом успіху є визнання іншими.
Тож, чи залишилася у цій грі для новачків її родзинка, - можливість досягти визнання іншими гравцями?
Зараз буде трохи про політику, якщо ви цього чекали. Неодноразово зустрічав останнім часом зневажливе посилання членів картелю на те, що UkrainianBot - новачок (не зважаючи на сильний акк). Нещодавно в шаутіна свій доволі нейтральний і слушний коментар SemVit отримав відповідь, що він кілька днів у грі й не знає через що все сталося (хоча, таке знання є абсолютно неважливим для суті його коментаря).
Ніби то ставлять новачків на місце, такий собі синдром "олдфарта". Але це лише брижі на воді. Таке було завжди і навряд коли переведеться. Не в тому суть.
Як на мене, у цій грі частка людей, які майже не потребують зворотної реакції, стала в рази більшою. Для них не так важлива відповідь на дії від оточуючих, як картинка у власній голові. Такий собі нарцисизм чи автосексуальність. Якось випадково втрапив до караоке (сподіваюся, більше такого не буде), де зустрів чудову представницю: "Я аху..на паю" - вся суть персонажа в одній фразі. Президенти, котрі не видають статей і шаутів, підпільні міліонери, котрі збирають гроші невідомо для чого, качальники легенд і авіарангів, котрі б’ють лише "за себе", військові загони з одним гравцем.
Мотиви їх туманні для одних і цілком очевидні для інших. Отримати від них відгук чи взаємодію, якщо справа не стосується безпосередньо їх інтересів - мізерні. Тому, поле для діяльності новачка в сенсі неігрової взаємодії та визнання зусиль і результатів - неймовірно звужене.
Окремо, в контексті питання, хотілось би відзначити нівелювання ролі гравців, котрі не вкачали собі легенду або ГрупКептена якогось. Якщо раніше людина з дрібкою сили могла говорити від імені держав і союзів, то зараз це радше виключення. Ба більше, в окремих випадках це приймає дивну й спотворену форму "боротьби з туклікерами" (привіт картелівцям). Насправді, не лише з туклікерами, а й з людьми, котрі мають порівняно невеликий військовий потенціал. Диктатура - формалізована адмінами квінтесенція цієї боротьби. Люди, котрі не мають достатньо кебети чи бажання, щоб переконувати інших, на їх думку не вартих великої уваги осіб, приходять до влади не через вибори, а шляхом заливання дамагу/грошей. І надалі можуть не паритися думкою більшості. Себто, більшість новачків знову пролітає.
Старі часи, коли танки самі по собі не могли вирішити абсолютну більшість військових завдань, створювали умови для масовості, яка залучала в гру осіб, які працювали "для публіки" та дозволяли знаходити серед них талановитих та просто гарних виконавців своєї ролі. Зростання розриву військового впливу акків та інші процеси, запущені адмінами, поступово вимивають такий контингент.
Тож, чи може знайти себе новачок у сьогоднішній Репці? Відповідь - так, може. Але зробити це зараз у десятки разів складніше, ніж за часів моєї е-юності.