Вдалося таки) Дякую за допомогу

Day 5,437, 02:21 • Published in Ukraine Ukraine • by M 9I Y

Аве браття.

Я таки доїхав до Європи. Дякую всім хто задонатив, з вашою допомогою я встиг таки вирватись із оточення кацапів.

Щодо моєї дороги зразу скажу що фоток не робив через перевірки телефону. Ноутбук я не взяв з собою тому вибачте що стаття буде короткою, я ще не звик писати довгі тексти з телефону і доводиться старатись аби не горіла дупа коли треба писати щось)

Я виїхав 24 вересня. Так як антонівський міст знищений то початок моєї подорожі почався із херсонського річпопта на катері до Голої пристані а з неї автобус перевізника забрав мене і довіз до Армянська на кордон з кримом. Там вже почалась люта частина вояжу, бо проходження фільтрації не сама приємна процедура. У міграційній картці я написав що їду до Варшави і фсбшник на допиті хотів навіть порвати мій паспорт, казав типу навіщо тобі Польща працюй в Росії, а паспорт тобі не потрібен український бо України скоро не буде, зробиш собі російський. Це щоб ви розуміли ступінь угару нашої бесіди де він розписався пів години перевіряючи мій телефон.Зрештою якимось дивом фільтрацію я пройшов і далі вже з іншою сторони КПП мене чекав автобус який віз до кордону з латвією. До речі провівши годин 8 в Армянську збився рахувати колони із Криму техніки орків, нажаль у них ще заліза дуже дохуя.

Отже на автобусі з Армянська довелось проїхати більше 2х к кілометрів по кацапівщині, це три дні їзди на автобусі , дорога була нормальною бо все ж таки кацапи побудували федеральну трасу яка насправді якісна і я навіть не хотів ампутувати ноги як після їзди більше 8 годин у наших автобусах по Україні. Хоча десь біля Тули ми з федеральної траси з'їхали і почався треш, були як раз дощі і автобус тупо заглох і з'їхав в грязюку , довелось виталкувати з болота і він слава богу завівся, хоч далеко не зразу)

Хоч як би нам не набрид автобус за 3 доби, а ле наступні дві не було людини яка би не хотіла би повернутись у теплий салон після ночі проведеної під дощем у лісі на кордоні з латвією, Коли я туди приїхав кордон зі сторони Росії виглядав як дорога з асфальту а навколо дерева,магазин не працював. Автобус довезший нас до кордону розвернувся і поїхав, а перед нами купа людей і черга просто стоїть і ти за кілька годин розумієш що спереду людей стає тільки більше і починаєш розуміти що тебе чекає черга довжиною в дні. Вдень коли дощ припинявся я спав на своїй сумці прямо стоячи в черзі, а коли починалась ніч натягував всю теплу одежу на себе , ходив у трьох джинсах і двох світерах під курткою наче якийсь космонавт у скафандрі і старався не заснути щоб не отримати відмороження чогось. 2 дні я провів у черзі і нарешті перейшов кордон , а з іншого боку вже був не ліс а якийсь сучасний мегаполіс, ніяких черг тільки приємні латвійські пограничниці які мені дали бланки і я за 5 хвилин пройшов всі процедури і опинився біля автобуса до Варшави.

У Варшаві поїхав до гуманітарного центру де селять біженців. Це величезний експоцентр із океаном роскладушок в середні. Купа циган, хаос , завжди зайняті розетки в столовій і душові кабіни, відношення до тебе лайно якщо чесно тому на наступний день я поїхав і взяв білет до Берліна і ще один день довелось пильнувати документи і речі від циган а наступний день я вже поїхав до Німеччини. Доречі у Варшаві зустрівся з драйвером , але нажаль фоток з юрою ми не робили.


У Берліні довго шукати волонтерів не довелось , навіть незважаючи на те що поїзд прийшов не до центрального вокзалу на виході з вагона волонтери питали хто українець якому потрібна допомога) накормили , напоїли і відвезли до центру біженців , це колишній аеропорт більше ніж Бориспіль разів у 5. А на наступний день пройшовши розподілення отримав квитки до Гамбурга. Зараз вже у гамбурзі днів 6, живу у шведській сім'ї з дівчатами і хлопцями мого віку +- , чекаю на реєстрацію ,житло і курси німецької по 5 годин на день.

Ще раз дякую за допомогу Дітро , Радіату , найсу та всім іншим хто не більше і не менше врятував мене)