"Дім, милий дім" або "Чортячі чайові оговорюйте на початку подорожі"
Stormy Seabird
Усіма правдами і неправдами, човен нарешті дістався потрібного берега.
– Вихід, мабуть, знаєте де.
– Безумовно, не вперше.
– Сподіваюсь вам сподобалися мандри
– Не провокуй
– Та Боже… Тобто, Дияволе збав!
Вперше за кілька місяців відчувши під ногами тверду землю, суха постать випрямилася у весь свій обмежений зріст, потягнулася і заходилася діставати із човна свої речі. Поставивши останнє відро вже далеко не свіжої смоли із “д’юті фрі”, мандрівник повернувся до свого провідника, простяг руку і сказав:
– Здачі не треба.
Потворне обличчя скривило задоволену гримасу і, насміхаючись, відповіло:
– Що ж пан раніше не сказав, що наша подорож має такий вражаючий пришвидшувач?
Двері склепу відкрилися на диво легко і постать опинилася у добре знайомому місці. Підземелля еУніверситету зустріло свого героя рятівною прохолодою, надихаючою темінню і своїм чаруючим запахом сирості.
– Дім, милий дім.
Багатостраждальний багаж мандрівника був підданий швидкому огляду одним оком і повністю залишений по ту сторону дверей склепу, за винятком одного добряче пошарпаного дипломата, що весь був чи то залитий, чи то забризканий чорнилом.
Якщо повільно крокувати підземеллям еУніверу, можна ніколи з нього не вийти, дивлячись де вас поховали чи куди вас ненароком занесло. Проте щоразу екскурсія стає дедалі цікавішою, бо в цьому підземеллі реліквій було більше ніж в усьому Гоґвортсі, що давно вже став ідеалом містичності.
На дверях, що розділяли “поцейбіччя” і “потойбіччя” була записка.
“Шановний пане професоре чи пані професорко!
Якщо ви самостійно чи разом з вашими колегами вирішили прокинутися од вашого анабіозу, будьте так ласкаві, не намагайтеся стукати по дверях, а натисніть кнопку на цією запискою і скажіть пароль: з ким найважче попрощатися в еУнівері.”
– Міноборонська жуйка
Пароль пролунав і двері відчинилися. О так, ці жуйки ще та річ. Довгі експерименти над тим, як втримати новачків від непродуманих військових кроків, призвели до створення цього монстра. Але цей монстр почав клеїтися лише до парт і від нього ніяк не можна було позбутися. Одного разу, коли взимку спалили кілька старезних парт, то на попелищі тільки й лишилося, що попіл та жуйки. Стійка штукенція.
На вулиці була ясна ніч і жодної душі на вулиці. Після кількамісячного плавання буремними водами еСтіксу, ідея прогулятися видалася надто знущальною, тому шлях був обраний один. Єдиний вірний і найкоротший – треба було дістатися додому якомога швидше.
Невеликий професорський будиночок викрасовувався новим непробитим дахом та табличкою “Не продається”. Відчинивши двері, господар пройшов до не зовсім вдало обставленої, втім все одно затишної вітальні.
– Які люди, зачекалися!
– Я теж дуже радий – пролунала втомлена відповідь.
– Надовго до нас чи як?
– Залежить від того, яким тоном зі мною говоритиме власний будинок.
– Нащо ж так грубо? Я тут похазяйнував трішки, відновив все. Так весело дивитися на втікаючих будівельників, ніби ніколи раніше з голосами не розмовляли.
– А де ж це наш блідий скелет? Вас там що в пеклі, годували під промінням сонечка? – в’їдливий іронічний сміх супроводив фразу до вух адресата.
– А де ж це дірка в даху від снаряду? Давно артилерії не було поруч?
– Ну годі, годі. Бачу що наш пан горе-професор не в гуморі. Зате є що почитати в дипломатику, еге ж?
– Читай, можна сказати, спеціально для тебе, кому той мотлох ще буде цікавий.
– Дарма ти так – відповідь пролунала дещо ображено.
Влігшись у ліжко, мандрівник вже був зімкнув очі, як йому все ще не давали відправитися у ще одні мандри, але вже до країни снів.
– І що, після цієї поїздки ти залишиш мене без традиційної моралі?
– Хм… Як тобі таке: чортячі чайові оговорюйте на початку подорожі?
– Хе, в яблучко. З поверненням, товаришу горе-професор.
– Ага, з поверненням мене – бурмотіння вже плило крізь сон. – Сподіваюсь у вас тут є заради чого. Зацікавте мене!
"Дім, милий дім" або "Чортячі чайові оговорюйте на початку подорожі"
https://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2632480/1/20
Comments
Обоже)) Привид літописця))
Власною персоною
Зловєщіє мєртвєци ілі Васставшій із ада
Скоріше Перероджений в пеклі, бо з усіма оновленнями в репі відчуваю себе нубом першої категорії 😑
Ти ж Taras Litopysec UA а не Ісус Христос. Нафіга е-воскресав )))
Піксєлі наше всьо
евмирай знову, тут повна лажа
Теперь тебе осталось проникнуться реалиями нынешней репки и писать, что то более современное. Стиль литературный, в образовательных целях - хорошее чтиво
Ви тут осучаснилися по повній, я щось не пам'ятаю щоб статті МО раніше поєднували російську і демотиватори з Гітлером))
Бодай в МінДемі, надіюсь, все по старому і гайдики є, будемо вливатися назад в задротство)
У тебя не паханное поле работы)) Ты не поверишь, но я ещё будучи президентом два месяца на русском писал и страна выжила, я бы даже сказал, у нас почти всё как никогда лучше в плане международных отношений и положения в емире в общем и украинский язык тут вобще никаким боком не помог. Мы играем в интернациональную социальную стратегию, никто не ущемляет тебя разговаривать на том на чём тебе нравится. Мы не в реальной жизни. Вот и статья твоя вымышленная, так почему же там, ты путешественник, а я у тебя должен быть заложником твоих языковых прихотей?)) welcome back
Господи, шо ж тебе так рознесло через звичайний сарказм. Варто тільки не зовсім точно висловить думку і всьо, фєєрвєрк.
Роки ідуть, репа не міняється
Если что, украинский мой не единственный родной язык, это так, к сведению)0) Мне на нем куда легче письменно передавать мысли
ні, міндем загнувся, гайди старі) а новачки нікому більше тут не потрбіні, або ти грав раніше і купляєш готовий акк, або йди лісом) ось єдина тактика гри, до якої довели нас адміни
приємно бачити!
цікаво було почитати, дякую!
О, цікаво.
о/
З поверненням!
о7
в+с
o/
+
o7
"Интересная статья, но читать я её конечно не буду"
з поверненням 😉)
О7