Історії з майбутнього: 2217 - початок.

Day 3,575, 04:56 • Published in Ukraine Ukraine • by Horytsvit
Якось я вже згадував, що маю доступ до машини часу. Іноді я нею користуюсь, і ось нещодавно мені вдалось побувати у 2217 році і пограти у тодішню версію нашої гри. Про це і хотів би розповісти у даному випуску своєї газети.

Отже, 2217 рік. Заходжу в камеру для виходу в віртуальний світ (тоді такі є практичного в кожного), чітко оголошую "Ерепаблік", і за кілька секунд опиняюсь у великій кімнаті, попереду великі двері з позначкою "ВХІД", зверху великий плакат "Ти потрібен своїй державі!". Зліва менші двері "Реєстрація". Прямую до входу, за дверима ще одна кімната, де сидить Plato (досить реалістичний, однак видно, що віртуальний персонаж). Питає у мене мій нік, відповідаю, тоді він подає якусь штуку, і просить поставити туди великий палець (як я зрозумів ідентифікація відбувається по відбиткам). Після того як кладу палець попереду відкриваються двері, і Плато вказуючи туди рукою промовляє "Ласкаво просимо" (мабуть мої відбитки пальців і нік залишились ще з далекого минулого у базі даних гри).

Виходжу за двері, і опиняюсь на вулиці. На мить, сонце засліплює очі. Навколо якась метушня, багато людей у військовій формі, розумію, що це інші гравці. Бачу групу з кількох військових, які явно кудись поспішають. Придивляюсь до них, і бачу на рукавах нашивки з таким же гербом як у мене. Немає сумніву, це бійці з Білого легіону. Поспішаю за ними, питаю куди вони прямують. Кажуть, що командування наказує підтримати союзника Сибірську республіку у кампанії проти Китаю. Думаю, що це мало б бути цікаво, і напрошуюсь з ними. По дорозі розпитую, про те, що потрібно робити, посилаючись на те, що дуже давно не грав у гру, а також нібито на часткову амнезію після травми. Хлопці на ходу коротко розповідають, що зараз кожен сяде в свій танколіт (танк, який літає 🙂 ), і там можна вибрати відповідне місце куди летіти. Ми повинні захистити регіон нашого союзника від нападу китайців. Говорять українською, але проскакують багато слів яких я не розумію.

Отже, підбігаємо до ангарів, кожен натискає пальцем на відповідну панель і з'являється його танколіт. Підходжу до вільного ангару і роблю те саме. Машина не дуже схожа на танк нашого часу. Більше скидається на зореліт, з фантастичних фільмів. Навколо корпусу прямокутні виступи з отворами (мабуть це такі гармати) і головне - воно літає! Сідаю всередину, переді мною панель управління і кермо. Кнопки підписані українською, все нібито інтуїтивно зрозуміло. Зліва карта світу, натискаю на потрібний регіон, і підтверджую переліт.

За кілька секунд опиняюсь в іншому ангарі, виїжджаю з них і бачу навколо сніг, зверху літають багато танкольотів, постійно щось вибухає, видно спалахи. Іде бій. Мої побратими з легіону підіймають танки в повітря. Трохи розібравшись з керуванням, слідую за ними.

Бачу в мій бік летить танколіт з незрозумілим прапором на корпусі. Відкриваю вогонь, але стріляю дуже не точно. Танколіт, що на мене летів розвертається в інший бік. З правого боку раптом з'являється екранчик-голограма з якого на мене дивиться дуже симпатична і дуже розлючена дівчина з ніком Пандера. "Ти що робиш телепню? Це ж наш союзник!". Намагаюсь вибачитись і пояснити, що давно не грав у гру, і ще не розібрався що й до чого (подумки радію, що погано стріляю, і не влучив у нього). Дівчина ніби трохи пом'якшала: "Дивись уважніше, тут ми воюємо проти китайців, а ти стріляв у бійця Сибірської республіки. Я теж з твого легіону, додай мене в друзі, і звертайся до мене перед тим як когось пристрілити". Вона посміхнулась і голограма зникла, а на панельці з'явилось повідомлення про запит на дружбу від гравця Пандера.

Підтверджую і намагаюсь зорієнтуватись у навколишній ситуації. З правого боку і трохи вище від мене, група танкольотів з українськими прапорами повільно рухається вперед постійно стріляючи по китайцях. Зліва група турецьких машин. По центру танкольоти такими ж прапорами як на тому, що я його ледь не збив, це бійці Сибірської республіки. Для мене вибір очевидний - приєднуюсь до своїх і відкриваю вогонь по китайських танках в далині...

Кому цікаво, що було далі - підтримайте статтю, підпишіться на газету, та по бажанню прокоментуйте. Якщо зацікавленість буде високою, то в наступних випусках продовжу розповідь.

Няшка номера з нашого часу 🙂