[Sun Chai] Про пістики та револьвери. Четверта Частина

Day 4,901, 18:19 • Published in Ukraine Ukraine • by Sun Chai



Про пістики та револьвери. Частина Четверта


Частина Перша – то було щось загальне.
Частина Друга – про просто популяти.
Частина Третя – то був початок про "домашню" зброю.

Давайте зараз продовжимо цікаві досліди щодо зброї, яку можна/треба тримати десь біля ліжка в шухляді, щоб було.

В попередній статті ми почали про це говорити, і там зупинилися аж на другому пункті. В переліку наших вимог до "хатніх" пістолетів/револьверів ми знаходимося ось туточки:

1. Абсолютна 146% надійність, бо відступати далі нема куди. Тут не той варіант, що можна просто втекти.

2. Щось дуже просте – те, що не треба тримтячими руками взводити, або шукати пальцем "*ля, де в нього Safe/Fire? То вверх чи вниз ця х-ня повинна бути?"

3. Убойне щоб було. Ми не хочемо когось налякати або покалічити, наша мета – просто захистити своє життя любою ціною. Бажано, з першого ж пострілу.

4. І останній пункт. Більшість людей не ходять кожен тиждень або місяць на розважально/тренувальну стрілянину. Їм більше підходить, щоб ото кинув пулялку біля ліжка в шухляду, і воно там собі лежить, їсти не просить.


В Третій Частині ми вже скоротили нескінченний список всього короткоствольного вогнепалу до:

– пістолетів самовзводних DA/SA (double action/single action);

– striker-action пістолів;

– і револьверів.

Будемо зараз звужувати наш вибір ще далі.

*****

Почнемо з кінця, з пункту (4): "Більшість людей не ходять кожен тиждень або місяць на розважально/тренувальну стрілянину. Їм більше підходить, щоб ото кинув пулялку біля ліжка в шухляду, і воно там собі лежить"

Що тут треба від самої зброї? Щоб ото як ти її лишив зарядженою в сухому місці, так через три-п'ять-десять років дістав і пальнув.

Що треба від володаря зброї?

– досить сухе місце зберігання. Якщо пістоль просто прикопати десь на городі, то там умови консервації вже трохи по-іншому виглядають

– любий нормальний вогнепал зроблений з нержавійки. Його не треба повністю макати в солідол, або заливати маслом, щоб з нього аж текло. Цілком достатньо буде просто почистити пістолет/револьвер любим збройним маслом, та поприскати там, де щітка не дістає (можна і WD-40).


Коротенький ліричний відступ

Я ото коли придбав собі першу гармату, то якось з дуже великим фанатизмом почав цікавитися, як ту всю машинерію правильно чистити. Ну і перше – то був youtube, бо куди ще тикатися?

І там мені дуже спродобався один ролік:

той джентельмен довго і цікаво розповідав про різні лубриканти і мастила. Що до чого, куди що лити, що саме змащувати; в теорії і на живих прикладах пояснював різницю між новомодними тефлоном і чимось більш традиційним...

... а закінчив свій спіч так: "Чуваки, воно все дуже класно, але я користуюсь Remington Rem Oil, тому що мені подобається, як воно пахне"

І я десь з ним погоджуюся. За великим рахунком, якщо не вишнябуватися, то різниця між ультра-дорогим тефлоновим Hoppe's і тією х-ньою, яку зазвичай заливають в "Таврію" або "ВАЗ-2105", не буде драматично великою.


Крок назад – до самої зброї.

У давні-давні роки було повір'я, що пружину магазина треба постійно тудом-сюдом рухати, щоб вона не втратила своїх пружинних властивостей Тобто, була певна недовіра до магазинів, чи можуть вони файно працювати, якщо в них запхати патронів під зав'язку, і так лишити на деякий довгий час.

...три-п'ять-десять років – чесно скажу, я не перевіряв. Але мудрі люди стверджують, що якість сучасних пружин дозволяє їм знаходитися у максимально стиснутому стані дуже і дуже довго.


Але...але...

Пістолет сам по собі – це дуже тонкий механізм, працездатність якого залежить від багатьох факторів.

1) осічка – неякісний патрон. Ми натиснули на спусковий гачок, а пострілу не відбулося -> то треба руцями пресмикнути затвор, щоб викинути паганий патрон; затвор відпустити, і тиснути на спусковий гачок далі.

*****

2) трохи засрався екстрактор. Екстрактор – це така малесенька підпружинена піндюринка, яка чепляє гільзу та висмикує її із патронника.






Що відбувається, якщо пружинка екстрактора працює трішечки не так, як нам хотілося б?








Тут треба відводити затвор назад; третьою рукою виколупувати стріляну гільзу, відпускати затвор; і вже потім продовжувати безжалісний вогонь по ворогах.


*****

3) а якщо екстрактор зовсім засрався, і навіть не чепляє гільзу?



Тоді треба якось заспокоїти злодія (не знаю... зробити йому масаж, чи може поставити спокійну буддійську музику)... Потім витягнути магазин, вибити шомполом хрєновий патрон/гільзу, втикнути магазин взад, пересмикнути затвор... і вже саме тут спокійну буддійську музику можна зупиняти.


Револьвер, порівняно з пістолетом, значно "дубовіший".

– Йому пох якість патронів. Якщо перший патрон не стрільнув, то ми просто ще раз натискаємо на спусковий гачок, тим самим прокручуємо барабан, і стріляємо наступним патроном. Жодних зайвих рухів!

– Якщо в револьвері щось всередені зламалося, то воно все зламалося на 100%. Треба жбурляти ту залізяку в ворога, та бігти шукати сокиру


ІМХО, якщо вибирати зброю самого останнього шансу – то це буде револьвер.

І от саме зараз ми переходимо до пункту 3. Убойне щоб було. Тобто починаємо вибирати калібр, а також дивитися на ці самі револьвери.

Як я раніше казав, різних набоїв до короткостволу аж трохи більше, ніж дофіга



Але якщо уважно дивитится на все це різноманіття з точки зору практичного самозахисту, і вибирати тільки револьверні набої, то там лишається не так багато:




– .22 LR – це дешево, але ж ми не з Моссаду, щоб ото влучати кожною кулею прямо в жбан злодію. Тому що якщо не в башню, то .22 LR попаданнями в корпус агресивного поца не зупинить.

– є слонобойні патрони 460 S&W Magnum, 454 Casull, 500 S&W Magnum і т.д. Це вже зброя останнього шансу на полюванні – проти ведмедів, кабанів і бегемотів.


Воно якось зрозуміло, що якщо цим можна зупинити ведмедя грізлі, то попадання в любу частину тіла злодія переведе його із стану агресивного в стан значно більш спокійніший.

Єдина проблема – віддача. Це фізика, яку ніхто ще не відміняв. Нам треба хоча б втримати в руках цей револьвер після першого пострілу, я вже не кажу про швидке повернення ствола на лінію стрільби


– є також, наприклад, .44 Magnum – улюблений S&W Model 29 Клінта Іствуда в хвільмі «Брудний Гаррі» (Dirty Harry)

Це теж непагано, але знову про віддачу. Мені щось здається, що герой вельмишановного пана Іствуда тренувався із своїм револьвером трохи більше, ніж любий пересічний громадянин.


– добре, шо ми в кінцевому залишку маємо? .38 Special і .357 Magnum





Що це звірі такі?

.38 Special як був придуманий в далекому 1898 році, так він і сьогодні є найбільш популярним револьверним патроном.


.357 Magnum – це рік 1934-й. Якщо пам'ятаєте, 1934-й – це "сухий закон" в Америці та самий розквіт різних Бонні/Клайдів, а також усіляких різноманітних гангстерів. І ця публіка пересувалася не на тролейбусах, а на американських авто випуску 30-х років.



За сучасними показниками "вогнестійкості/заброньованості" ті машини знаходяться трохи ближче до БТР'ів, тому що тоді на металі було екомомити не модно


Ну і поліцаї ж почали ото хникати та жалітися, типу: "Я із свого штатного .38 S&W Military & Police Model по машині гангстерів шість разів стрільнув – лише фарбу подряпав. Ой-вей! Давайте щось, будь ласочка, робити!"



Поліцаям пішли на зустріч – дали їм .357 Magnum: "Ось вам! І не довбайте нам більше мозок!"


Що для нас в цій історії є найбільш цікавим?
Новий патрон .357 Magnum став значно потужнішим, ніж попередній .38 Special, але діаметри гільзи та кулі лишилися такі самі.

Тобто з любого револьвера, на якому намальвано .357 Magnum ми можемо стріляти більш дешевим .38 Special.


Що ми маємо в калібрі .38 Special-.357 Magnum? Та дофіга чого ми маємо.

Від ультра-легких і компактних S&W Model 642 Airweight
вагою в 400 грамів

До повнорозмірних кілограмових S&W Model 19

Питання. Чи нам треба супер-компактність для "домашньої" зброї? Ніт.

Така сама відповідь і щодо ультра-льохкості. Чим важче револьвер, тим комфортніше з нього стріляти.

*****

Що ще? Мені здається, було б непагано мати в барабані якомога більше набоїв – не 6, а 7 (бо більше, нажаль, вже не буває ).

І тут ми приходимо до вибору аж з двох:

Ruger GP100 - 7 rounds

і S&W Model 686 Plus

Я б вибирав Smith & Wesson, тому у нього трохи приємніший спуск і самовзвод.


Все? Ні, ще не все


Я викинув з цього списку дорогі револьвери.

Я чудово розумію, що S&W 686 ніфіга не дешевий, але там ціна+якість більш-менш якось збалансована.

Ну а якщо в когось грошей, як у дурня фантиків, то можна подивитися на щось таке:

1. Colt Python випуску десь до 1983-го року. З нього стріляти – це кайф!





2. В принципі, я завжди з певною підозрою дивлюся на французьку зброю. Мені здається, французи кращі... я не знаю... в парфумах, високій моді, та всьому такому іншому . Але Manurhin MR 73 просто капець, який він якісний, продуманий та офігенний! Доречі, був на озброєнні всіх французьких спецназів.




3. Ну і куди ж без німців – Korth. Там ціна просто космічна, але ж і відповідна якість.





…Далі буде





Оповідання про майбутнє. Казки дідуся Сунь Чая.

* Як Іван Сірко танки роздавав. Читати тут.
* Будни украинских ВВС. Часть 1 | Часть 2 | Часть 3 | Часть 4 | Часть 5
* Интервью с ботом. Читать тут.
* Дорога до Храму. Частина Перша | Частина Друга.
* Наши шерстяные друзья. Читать тут.
* Вонини з України. НСН. Випуск 13 1/2.
* Шпигунськи пристрасті.
* Весняна ніч.
* Мстя.
* День Президента.
* еУкраина и еРоссия за дубовым столом (uncensored edition).
* Rita's column.
* Ночь в Москве.
* Быть в Украине этим-самым очень сложно.
* Хотьмасквичи и Киев.