Думки о 2.45)))

Day 1,633, 16:47 • Published in Ukraine Ukraine • by Speakerus2

Знаєте, трішки набридає сидіти на посаді мін культу. Є бажання щось написати, проте не дуже є час, бо попри те, що робота не стратегічно важлива, але її досить багато, якщо хотіти працювати.
Читаю тепер багато статей і хочу вам сказати, що рівень преси у нашій державі мене радує)))
Пам’ятаю часи десь піврічної давності, коли статей не писали, не читали і навіть для галочки не вотали. Було, мені особисто, сумно.

Знаю, що мої теорії схожі на безкоштовний популізм. Знаю, що дехто може гадити в коментах лише для того, щоб нагадити. Знаю, що далеко не всі прочитають цю статтю і ще менше буде тих хто її прочитавши зрозуміє. Така моя суб’єктивна думка.

Тепер про суть.
Говорю не як конгресмен, член уряду (хоча який там мін культ уряд 😁, не як ЕМСешник, а як рядовий українець, або як сказав Тарасій: «як голота до голоти».

1. Ситуація з москалями. Для мене особисто усе зрозуміло і у статтях показано, і різними аргументами підтверджено. Але суть не в тому. Суть для мене в національній гідності і всенародній впертості нас як нації. Гордість, а не гординя повинні закликати бити москалів. А бити їх потрібно не тому, що вони погані, а ми хороші, а тому, що інакше вони об нас ноги витруть. Мені це нагадує події часів козаччини, чи з інших часів, коли наш народ гнобили і знущались, а наші пращурі вперто були гордим і незламним народом. Народом котрий будучи «випиляним з мапи світу» багато років зберігав мову, культуру, а головне того духа гордості і бажання «краще померти ніж стелитись». Така моя думка щодо Сіверії і я радий, що вона співпадає з думкою багатьох еукраїнців.

2. Єднання. 1633 день егодина, близько 18.00 відбулась цікава подія. Ми відбили Донбас.
У мене трішки злипалися очі, по чатах було тихо і я моніторив як виявилося останній раунд битви. Було у мене небагато хп, і удар у мене далеко не сильний, проте для душевного спокою я моніторив, і натрапив на історичний момент. Після того як досить солідно злився один із очільників ЕМС (1.3кк дамагу), а ляхи почали напосідати, бо не хотіли здавати битву, було проведену блискучий злив від Гвардії. Я не можу сказати скільки вони дамагу влили, знаю лише що БХ взяв один з них з овер 3кк дамагу. Стіну Гвардійці тримали чітко і організовано, було на що глянути, я, признаюсь скромно, або не дуже скромно 🙂 на останніх секундах раунду, коли ляхи скаженіли вже зовсім, теж трішки допоміг))). Так от раунд було виграно, Донбас звільнено, але головна подія була попереду, щира радість усіх таборів від отриманої перемоги. Зрозуміло, що основний вклад в тому раунді зробила Гвардія, проте радість була загальною і щирою. Так от хочу побажати нам усім, весело сратись, проте не засиратись, щоб потім можна було разом весело радіти)))

3. Коментатори. Вибачте якщо зачеплю чиїсь почуття патріотизму, або троль гідності, проте дивлячись на те як дехто корчить у коментах із себе проФФесора усіх відомих наук мене починає напрягати…
Дивлячись на укро-москальський срач, я відмітив, що тролінг у нас якісніший і яскравіший, здебільшого саме українці затравлюють нещасних москаликів, а ті в свою чергу лише огризаються.
Але прошу і благаю, здобувайте ту майстерність деінде, а не у статтях політ опонентів, навіть не так, не чіпляйтея до слів вирваних з контексту. Досить понуро виглядають для мене коменти типу «я згоден з автором, але ось це ось словечко невірно вжите», або «Іван Іванович все вірно написав, але я до*усь до ось того слова, бо Іван Іванович тиждень тому не вотнув мій комент», або «Гарно написано, шкода, що не мною, от візьму но я і напишу якусь виССокомудру ремарочку, щоб автор і читачі не зазнались». Ну по дитячому погодьтесь.


На цьому у мене все, читайте українські книги, слухайте хоч інколи якісну українську музику і будьте патріотами як у репі, так і поза її межами.



Няшка номеру 😉