Цікава зустріч))))

Day 1,637, 06:16 • Published in Ukraine Ukraine • by Speakerus2


Оскільки перебуваючи на посаді мін культу я не можу брати участь у конкурсах, котрі сам організував, а наглядна агітація, власний приклад, вряди – годи, таки когось спонукає до дій, я вирішив описати одну з на перший погляд випадкових зустрічей, котра сталась у моєму житті.

Зізнатись чесно у юному віці, я сповідував ідеали, не зовсім такі як тепер, я був відвертим бунтівником, руйнівником стереотипів, пив, курив і прогулював усе, що міг прогуляти)))
Я не був «поганою» людиною, я просто вирішував справи по іншому ніж усі)))
Завдяки маленьким хитрощам можна досить непогано у соціумі влаштуватись.
Так от, у один теплий весняний день, років 6-7 тому, ми з моїм найкращим другом вирішили, що перебування за шкільними мурами нам не приємне і спокійнесенько ішли в напрямку кнайпи, де мали випити пива і виробити план подальших дій. Так і сталось цього разу, ми випили по кухлю пива і вирішили піти витратити залишки коштів на тзв. «апаратах».
Практично входячи до зали, ми випадково познайомились з двома панами, і саме тут починається цікава історія.
Ми випадково розговорились, мужчин було двоє, пристойно одягнені. Один років 50ти, високий, інший з живущими очами, проте трохи у віці дідусь років 70ти. Молодший виявився міським депутатом, старший виявився двірником.
Саме так, старший дідусь більшість свого життя пропрацював двірником. Замість походу на апарати, два юних націоналісти (себто я і мій друг) обрали лекцію історії у виконанні старшого пана.
Історія виявилась досить цікавою. У віці 14 років, він пішов в УПА. З огляду на молодий вік він мало брав участь в бойових діях, бо більшій части він був посильним, зв’язковим, кур’єром ітп. Про ті часи розповідав він багато, проте не хочу примішувати РЛ, адже суть не в тому що саме він робив, а де він був, ким він був і яку громадську позицію обрав.
Так от з часом «червоношкірі» розпочали переслідування людей подібного ґатунку і герой цієї історії потрапив у ту категорію людей, котрі воліють бути вигнанцями, але не скореними. Доля склалась так, що він емігрував до станів і там в Новім Йорку оселився. Не знаючи мови він влаштувався на роботу двірником і почав розміряне життя в самому серці «демократії». Він залишився вірним своїм ідеалам і мав надію застати Незалежну Україну. Так і сталось, він кілька разів приїздив до рідного Станіслава і організував цікаву акцію, віддав усі свої заощадження, а також попросив своїх друзів з еміграції про поміч і гуртом зафундували Франківську пам’ятник. Так сталось, що я зустрів його якраз у день відкриття пам’ятника. Ось така гісторійка про те як двірник у Франківську пам’ятника поставив…


Нагадую про конкурс від мін культу!!!
тема «Мій герой»