President of eUkraine - Новорічне вітання

Day 1,502, 13:49 • Published in Ukraine Ukraine • by President Ukraine


В останню хвилю старого року дозволю собі звернутися до громадян словами Каменяра.

«З новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров'ю,
В мирі, з братньою любов'ю
Відтепер ішов вам час
І бажаю, щоб трудяще
Те життя вам якнайкраще
Без біди минало всім,
Щоб думками ви міцніли,
Багатіли, не бідніли,
Щоб веселий був ваш дім.
І бажаю, щоб ми згідно,
Сміло, свІдомо, свобідно
Йшли до спільної мети:
В своїй хаті жить по-свому,
Не коритися нікому,
Лад найкращий завести.
Сим бажанням вас вітаю
І по давньому звичаю
Повну чарку догори!
Щирій праці Бог поможе.
Дай нам Боже все, що гоже!
Що не гоже – чорт бери!»

Іван Франко

Як Президент еНації бажаю нам всім мудрості і дорослішання.


"...Свою Україну любіть, любіть її во время люте,
в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть!..."

Пісня







А побратимів вітаю з Днем народження Провідника Степана Бандери.



Бандера — неначе пантера,
напружена злістю пружина.
Він в Мюнхені. Ми у схроні.
І нам він ввижається джином,
таким же малореальним,
таким же безмірно могутнім.
Стискаються наші астральні
тіла, перед ним присутні.


Немає ні допомоги,
ні їжі, ні порятунку.
Приймач наш, як голос Бога,
віщає то вісті, то "Думку"...
Ми чуємо: люди не знають,
що ми ще не кинули зброю,
що опір невгасно триває,
що жертвуємо собою.
То, може, ці жертви вже марні,
нікому вони не потрібні?..
...Сидіти б у тихій кав'ярні
у Мюнхені чи у Відні...
І сняться брудними ночами
і Ворскла, і тиха Полтава...
Нас хід історичний розчавив,
безжалісна доля спіткала...



...Поснули озброєні вуйки,
всесвітні прослухавши вісті.
Ховались від польської "двуйки",
ховаються від емгебістів.
Їх в схрони затиснула вдача.
Мене привела сюди віра.
Душа моя скиглить і плаче,
нудьга каламутна і сіра...

Не вірю (та все ж таки вірю!)
у нашу святу перемогу.
Не схочеш, а станеш тут звіром,
нічим не подібним до Бога.
І думаєш: зверхник Бандера
у Мюнхені горя не знає,
а я тут у сересерах
безславно у схроні згинаю...

Неправда! Це заздрість і втома.
Я тут не заради Бандери.
Я відданий ділу святому.
Борюся — і contra spem spero!
Станіславщина. 1951 р

Лесь Мартин народився на Полтавщині в родині сільського вчителя. Волею долі в листопаді 1950 року потрапив на Станіславщину (нині Івано-Франківська область) до однієї з боївок УПА. Став зв'язковим та розвідником Руху опору. Після того, як у березні 1952 року боївка була змушена припинити боротьбу, переховувався в Казахстані та Москві. В Україну повернувся 1960-го...

Писав вірші, які разом з листівками викривального характеру розповсюджував серед молоді. Деякі поезії потрапили за кордон і були опубліковані в часописах діаспори. Навчав української мови та літератури школярів Полтавщини й Харкова. Після проголошення незалежності багато працював як журналіст.
Слава Україні!