[NMA] День промайнув (частина друга)

Day 1,476, 11:05 • Published in Poland Belarus • by TPEM


====================================================================
Новобранець з КСП.
====================================================================

Активна ніч (коли всі люди доброї волі мирно сплять) невпинно робить своє. Ноги підкошуються, очі злипаються. Якихось 5 хвилин сну хоч і не вирішать ситуації, але дарують благеньку надію на те, що всьому можна зарадити. Меліовант мирно чимчикував на роботу, не передбачаючи нічого поганого. НМА вже кілька днів підряд воює на стороні союзників, незадоволених начебто немає, нарешті можна розслабитися і попрацювати. Мирно добравшись до роботи та запустивши ноутбук, почалися перші тривожні новини.
Війна у Повардар’ї набирала обертів. Сторони йшли бік о бік, щохвилини перевага могла опинитися на іншому боці. І хоча бій лише розпочався, він явно набертав рис чергової епік-битви...


За кілька тижнів багато чого змінилося в житті НМА. Частина людей вибула, нові приєднались. Міць армії росла кожного дня. Не кожен може пройти академію, де ти, опинившись один на один, протягом певного часу намагаєшся зрозуміти, що й до чого, та вижити. Сухий пайок, зневіра, непевність і постійний контроль. Явно не рай. Однак, ходять чутки, що там, в регулярних загонах життя краще. Це вселяє надію і віру. Однак, мало хто проходить курс академії. А ті, що здобудуть визнання і доведуть свою стійкість, будучи курсантом, отримають модну форму і постійну підтримку побратимів регулярних солдатів удачі.


Голова академії vasok.bz проглядав останні анкети. Відповідь отримували не всі. Зазвичай особливу увагу приділяти доводилося перебіжчикам та особам з неоднозначною репутацією. НМА, як військовий юніт, вимагає від новобранця повної віддачі та сили духу. Голова знав, що на його плечах лежить вся відповідальність за майбутні кадри, які прийдуть на заміну існуючим. Щоразу доводилося пояснювати все спочатку і то таким чином, щоб складна система комунікацій армії ставала простою, зрозумілою та логічною. В іншому випадку курсант борсався у власному нерозумінні того, що ж сталося, і чому він опинився поза межами вояцької спільноти. Однак, думки витали де-інде. Останнім часом новоприбулі залишали академію, а понижувати вимоги до прийому керівництво заборонило. Хоча, тих вимог і не багато:
1) Працювати на фабриках загонів за кордоном.
2) З’являтися на десанти, зазвичай вечірні, хоча можуть виникати термінові битви і протягом дня.
3) Отримувати свій пайок.
4) Зберігати субординацію.
5) Розвивати власне виробництво, щоб мати гроші на перельоти по десантах.
6) Не втрачати контактів з командуванням.

За сумлінну працю новобранець отримував хліб на все своє життя та кілька танків. Після переходу до регулярних загонів кількість танків виростала до непристойно великих розмірів. Однак це те, що чекало потім, а зараз…

Бойова сирена вивела голову з задуми. Оголошувався черговий збір на виліт. Надто рано. Надто швидко. Надто несподівано…



Шум сирени вирвав з життя весь загін Дельта, який мирно сидів в таверні, пускаючи по колу хто гальбу пива, хто бокал вина, хто дивну темно-синю рідину, що виїдала очі. Напій загону, назву якого знають лише посвячені. Тут-таки всі слухали стрілецькі байки Гліба, які чергувалися з віршами Гут.Віви. Старші ділилися досвідом з молодшими. Один з курсантів академії - rusiqu3 збирав автомат на швидкість. Розбирав то без пробем, а от збирати довелось під керівництвом Добряка. Останній не надто поспішав, а тому охоче допомагав, то добрим словом, то методичною рекомендацією.
Раптово одна зі стін розломалась з гуркотом, а у дірі, що виникла, з’явилося дуло танка. Шоковані від такої наглості та несподіванки солдати завмерли на місці, і лиш молодий курсант сховався під стіл, виставивши дуло автомата. Як він збирався пробити броню танка не знав ніхто, проте дехто з бійців Дельти напружився, готуючись відволікати увагу ймовірного противника.
Як тільки курява трохи вляглась, люк танка відкинувся, і звідти виринув кремезний вояка у пустельному камуфляжі.
- Агов, хлопці, а не підкажете, як проїхати до Академії? Кажуть там у вас набір новобранців.
- Ну, раз ти вже стіну розвалив, то можеш вийти через кухню. От тільки ти сам хто і звідки? - Гут.Віва дивився на вояка з певною цікавістю. Не кожного ж дня до Таверни заїжджають на танку.
- Ну, давайте знайомитися. Олександр Миколайович. - Солдат неквапливо відрекомендувався та привітався з кожним окремо.
Гліб не витримав, щоб не підколоти:
- А чого ж стіну розвалив? В нас новобранці зазвичай заходять через двері
- А вилітають через вікна, - з-за спини техенько прошепотів Ярекстрий.
Дружній регіт розлігся по таверні, а Олександр Миколайович схоже розгубився.
- А я ото взяв останній танк з КСП, а воно дурнувате їде Бог знати як. Я жму ричаг ліворуч, а воно несеться прямо, я на стоп, а воно лиш набирає швидкість. До скорострілів навіть дивитися не хочу. І головне ж, коли від’їжджав з полігону, колишній старшина дивився мені в слід ще й побажав щасливої дороги, усміхаючись в вуса. Знав би, що таке видадуть, пішов би пішки.
Молодий вояка, з шевроном Дельта, та нагрудним надписом Reaper SK-SD відволікся від своїх роздумів і уважно подивився на корпус танку.
- Ну, переробляти, так переробляти. Йди через кухню, далі по стрілках знайдеш вхід до академії. Танк я зажену в частину, розберу. До наступного десанту буде як новенький. Не хвилюйся.
- Ну, дякую, і даруйте за гармидер. - Олександр Миколайович звернув за барну стійку і зник за дверима кухні.
За мить роздалося дзеленчання битого скла, посуду, хлюпання води та впоминання всіх родичів.
- Ехххх... новачки. Сказали ж йти за стрілками, а не на запах їжі. Знову доведеться ліквідовувати запаси продуктів.



===========================
У зв’язку з раптовим виходом з роботи декількох холодильників, командування НМА приймає рішення про швидку ліквідацію запасів, з метою запобігання їх псуванню. Продукти можна отримати всім солдатам незалежної України та прилягаючих країн, які мають менше 23 рівня (1-22 рівень), проголосують за дану статтю та розішлють через шаути посилання на неї. В одні руки видаємо булки на 200 хп, окремі щасливці отримають по танку.

П.С. Для уважних - у Повардар’ї ми таки виграли 🙂

П.П.С. Приєднатися до НМА.
Подякувати за булки.