ПРО АТЕЇЗМ

Day 4,330, 20:26 • Published in Ukraine Ukraine • by Nightmareua



Бути атеїстом доволі непросто, це, якщо відверто, прогулянка по тонкому льоду над безоднею в нікуди. Атеїст не визнає нічого надприродного, посмертного існування в будь-якій формі, розумності світобудови, опору етики на якусь вищу санкцію, існування душі... та багато чого ще не визнає, у тому числі й бога-творця, спасителя та усіляких інших богів і демонів всіх релігій світу. Звісно ж, атеїзм - це не віра у те, що бога нема, це відсутність віри у те, що він є - різниця принципова. І ось з цим він повинен жити, щоразу виявляючи себе в холодному безжальному світі, де життя може обірватися в будь-який момент, де ти - порошинка в нескінченності і сенс твого існування рівно такий же, як у мурахи чи бактерії. І всякий раз самостійно визначати, заради чого жити, вибудовувати з нуля і в безопорному просторі якусь етику, самостійно розділяти добро і зло, бути хорошою людиною не за вказівкою зверху, а за внутрішніми спонуканнями. Щиро кажучи, далеко не кожен на таке здатний. Це дуже незатишний світогляд. Він потребує мужності, відповідальності та чесності перед самим собою. Тому справжніх атеїстів, мабуть, не так багато. Вони, як правило, непогано розбираються в релігії та міфології, тому знають, що і чому заперечують. І, що характерно, нікого за собою не кличуть.
Є ще, звісно, і войовничі псевдоатеїсти - ті, хто якраз толком не знають і не розуміють, що заперечують і що означає це заперечення. По суті, вони зовсім не проти бога як такого - вони проти божественного схвалення, божественного авторитету. Неусвідомлений бунт, бєссмислєнний і бєспощадний. Тому це і псевдоатеїсти - вони весь час кидають виклик богові (у якого нібито не вірять), і при цьому лячно озираються - а раптом помітить? Їм від цього страшнувато, і страх заміщається агресією. До того ж, що цікаво, вони цілком можуть паралельно вірити в усіляке надприродне, існування душі, нєвєдомі енергії, чакри, астрали, тонкі плани, різноманітні езотеричні домисли та інші чудернацькі речі. Бо їм страшно і тривожно. Їм потрібен якийсь сурогат, заміна відкинутого бога. Справжньому же атеїсту це все ні до чого, він сам на сам з природою - і це його свідомий вибір.

В цілому же, людство (з різних причин) й досі не може взяти на себе сміливість визнати, що богів придумали ми, люди. Ми дали богам життя, наділили їх потрібними для нас якостями та здібностями і поставили собі на службу, для задоволення наших потреб. І поки боги відповідали нашим очікуванням, ми справно підтримували в них життя. Коли ж вони переставали це робити, ми проганяли їх геть, руйнували старі капища і храми, і на їхньому місці будували нові, на честь нових богів, які краще резонували із духом часу. І так з року в рік, зі століття в століття. І з часом усе це, звісно, освячувалося традицією та перетворювалося на догму. Абсолютна більшість віруючих навряд чи дійшла до своєї віри шляхом самостійних духовних пошуків, певна релігія дісталася їм автоматично, просто за фактом народження у певному місці і в певний час.

Отож, таким чином, не бог створив нас за своїм образом і подобою. Це ми кожного разу створюємо собі нового бога за власним образом і подобою, та постійно "редагуємо" його якості у залежності від способу буття та актуальних віянь епохи. Ми не діти і тим паче не раби богів. Ми - їхні батьки.

Тянка



Усім добра! )

Пишіть в коментах щонебудь