Її останній бій

Day 1,849, 14:28 • Published in Ukraine Ukraine • by uaporsche


Рано чи пізно, кожний з нас покине віртуальні простіри еРепки. Адже наше віртуальне життя – це гра. Жаль тих, хто не усвідомлює що гра – не життя.

Нині оркестри жалібно заграли марші Прощання слов'янки й на нашій вулиці. Тісні ряди еУкраїнських Січових Стрільців, покинула Лідуська, - кобіта, яка для всіх нас була вірною боєвою подругою, душею компанії.

Колись, така загадкова під цим ніком, прийшла була на сходку до львіських батярів. «Руда красуння». Tак описав мені Її один з них, забувши додати – неймовірно.

За цей рік, який вона вірно віддала службі та ідеалам УСС, наше МЮ сяяло по-особливому. Її плечі витримали в свій час чи не весь тягар буденної роботи юніту, вишкілу новачків та дисциплінуванню стариків.

На 34-му рівні, 3-й медальці конгресмена та з рангом National Force ***, Вона віддала останні накопичення їжі та зброї молодшим товаришам а батончики і базуки залишила для останнього бою.

Спробуючи себе в великій політиці, адже посада Прем´єра – не жарти, Вона зрозуміла, що не її це справа. Звикша до відвертсті та чесності в РЖ, не хотіла вдягати на свій віртуальний alter ego маску політичного цинізму.

Тепер, покинувши рідні мені простори Франкової землі, поглинула в столичне життя, яке засмоктує як п'ятий вимір.

Попрощавшись в скайп-чаті з тими, хто майже став їй рідними, отримавши останню (F) на прощання, рушила в свій останній бій. В день останньої трилогії тисячоліття.





На небі над Табуком стали збиратися бордові хмари, блиснула блискавка, ударив грім і зчинилася страшна буря-хуртовина, яка заколотила тими всіма надбаннями.

Йшла битва поблизу Табука, як колись, в часи Мухамеда. І грім той то були безжалісні канонади Лідуськи по ворогам, а проливний дощ – сльози товаришів усусів, які прощалися з своєю подругою-командиром.





Ставши Героїнею Битви дружнього турецького народу, Вона вирушила далі на Схід, до Йосафатової долини, де за переказами олдфаги віддають Плато свою е-душу. Але перед тим як зробити останній крок, Вона поглянула назад в ту сторону, де Її рідна земля, щоб востаннє віддати шану тим, хто залишився: