Join the new world

Заглянув на секунду на вогник, очманів від фіговини що додалась, прочитавши частину статті почав дуріти, потім розсміявся бо кожен особливо новачок просто також здуріє розбираючись...

Ось коли народу було по більше і всі хто хотів грати кричали-гукали хоч якогось більш-менш адекватного співвідношення гравців з дідами - то адмінам (як і дідам) було на гравців просто 3.14, головним було товариство гравців з грошами та багаторічним досвідом.

А коли навіть сама популярність "браузерок" сильно скотилася і нових гравців здебільшого просто не дочекаєшся - створили адекватні (в основносу судячи з деяких коментарів) умови співіснування дідів з новими гравцями та уже більш-менш мясистими грибочками (середнячками з сильним нахилом до обдолбаних новачків малим досвідом і безліччю незрозумілостей).

.

Сильно відчутні для мене були часи диктатури в Україні, приблизно тоді я особливо сильно почувався жучком якого дусить здоровенна плита на якій стояли безліч досвітчених гравців з купою сили і їм було байдуже скільки жуків (новачків, не досвітчених гравців, тих хто не встиг ще накопичити безліч сили) під тією плитою і під їхньою вагою дусяться.

І хоч в якості супротиву я погрожував перевезти свій незначний бізнес за кордон, всім було на те начхати як і на моє існування, так і на існування "безлічі" інших слабких гравців мало чим здатних конкурувати бодай усім разом проти одного єдиного тогочасного підлабузника диктатури (ну на справді не на стільки все було погано, але всеж)...

І тільки коли я все-ж перевіз увесь бізнес за кордон (в Америку) чиєсь "вісочество" дозволило собі розкрити пельку і розповісти мені на скільки мені повинно бути соромно, що я (як мені пригадуються ті слова) перевіз свій бізнес в стан ворога.
Весело було йому відповідати, що як він такий розумний - то де він був раніше, адже шумів я майже під кожною статтею впродовж тижня чи двох і ні він ні будь хто інший жодному такому як я не запропонував у випадку чого перевезти бізнес в ("Ось тобі список країн максимально союзних нашій, то з цього переїзду хоч шкоди для еУкраїни буде трішки менше").

.

У мене щось типу звички - приходити назад в гру незадовго до тотального політико-військового срачу самих різних масштабів, відбиваючих гравцям еУкраїни бажання грати із "цими" особливо приємними особистостями.

Мені це на стільки звиклося, що бажання грати відбилося моментально як тільки я зайшов в гру (не прочитавши жодної статті окрім опису нововведень), адже одразу згадується відчуття, коли безліччю старих та знайомих еУкраїнських мордяк абсолютно ігнорується усе...
Починаючи від фінансової та бойової шкоди еУкраїні та малим еУкраїнським громадянам, та закінчуючи різноманіттю самих різних негативних моральних відчуттів, як то відчувати на своїй голові усю ту слину, коли на всіх гравцям наплювати.

.

До чого взагалі це безглузде, кволе та жалюгідне тявкання такого слабкого та незначного гравця як я?
У першу чергу до того, що як раніше будь-який об'єм зусиль гравців був марним коли через адміністрацію нові гравці з поганим самопочуттям покидали лави еРеспубліки, так і зараз усі зусилля еАДміністрації можуть бути марними якщо досвітченим гравцям буде здебільшого байдуже на слабких та кволих нових або повернувшихся гравців.

А між іншим потім недораховуючись очок пошкоджень від еУкраїни в порівнянні з іншими країнами, де такого срачу з року в рік зазвичай не відбувається і гравцям тих країн значно комфортніше розвиватися...
саме ті самі гравці "дідюки" будуть жалітися і сратися, сперечаючись хто мав додати більше дамагу в битвах і хто винен в програшах еУкраїни в реальних війнах... і відповідно потім віддаючи (за звичай) перевагу самим собі витрачати грошовий потенціал країни для батончиків для себе, замість економічного розвитку країни і більш дрібного еНаселення еУкраїни.

Мені зараз випливло досягнення Герой Битви, за те що я витратив усю активну енергію в битві за Україну, по суміцництву як я розумію будучи єдиним учасником в цій битві за другий девізіон.
Це лише зайвий раз підтверджує жалюгідність становища в еУкраїні з гравцями, адже раніше в таку годину вибороти це незначне досягнення було можливо не без допомоги батончиків конкуруючи з іншими гравцями і сподіваюись на непояву дідів і силачів у цій битві за свій девізіон...
А зараз просто ляпнувши дамаг в першу битву що трапилась на очі, без усього - без бустерів, без врахування переваг залежно від місця розташування, тощо.

.

А назвав я свою статтю саме так також не без причини.
По моєму саме так більшість часу почуваються усі ті гравці, що покинули гру під впливом отого наплювання і громадянськовоєнногосрачу між самими собою.

Зайшов, згадав що тебе очікує - покинув гру ще на декілька років, а ті хлопи "діди" думають чого ж так не просто грається в еУкраїні.