Join the new world

Пані та панове,

Цього своєрідного відкритого листа я пишу кожному громадянину еУкраїни. Хтось мене пам’ятає а хтось, що більш імовірно, ні, проте, я думаю, якщо кожен із вас приділить декілька хвилин свого часу на читання цього тексту - не думаю, що ви марно згаєте час, адже ви його вже витрачаєте не зовсім доцільно, якщо граєте в цю гру. Власне, як і я.

Окремо хочеться звернутись до тих, хто мене пам’ятає. А ще окреміше - до тих, хто пам’ятає та ставиться негативно:

Панове, я не грав у цю гру вже більш, ніж півтора роки, остання моя стаття датується жовтнем 2013 р., але й та - скоріше, просто вияв деякого символізму до дат, та прив’язаності до подій.

За останні два роки в мене було достатньо часу, щоб змінитися. І, якщо я назвав когось з високоповажного панства, вибачте, мудаком, припустимо, у березні дванадцятого року - це не значить, що я і зараз так думаю. По-перше, це гра, а по-друге, час стирає сторінки пам’яті, тим паче, піксельні сторінки.

Змінився я, цілком ймовірно, що змінились ви. Тому давайте не будемо трактувати неоднозначні сторінки біографій кожного з нас, а будемо орієнтуватись на сучасний стан речей.

Повернемось до того, для чого я пишу це.

еУкраїна за свою історію переживала чимало криз. Зараз, окрім кризи геополітичної - тобто, фактичної відсутності регіонів, ми відчуваємо кризу внутрішню - кризу активності.

Випадково повернувшись до еРепи, я відкрив топ партій, та дізнався для себе про те, що, наприклад, N.P.I.U. станом на 14 число не мала кандидатів на посаду Голови партії. Я, звісна річ, виставився, з метою простої та очевидної перевірки - чи жива, власне, ця партія. Можливість виставити кандидата була ще півтори доби, але ні, на вибори я пішов один. Воєнний комунізм, типу того.

Тобто, можна зробити висновок, що партія мертва. Тому що до цього часу (оприлюднення результатів виборів) до мене не звернувся жоден представник згаданої політсили.

І я забираю її собі.

Виходячи з цього, я, як законно обраний Голова N.P.I.U., повідомляю, що партія N.P.I.U. з цього дня припиняє своє існування, про що я сповіщую представників цієї політсили шляхом публікації поданого листа у газеті Голови партії.

Проте, це не ТО, чому - написано двома абзацами вище.

Зараз я хочу спробувати створити партію нового зразку. Партію однодумців. Партію-клуб. Спільноту, що поєднана прагненням до розвитку. Спілку професійних політиків. Конгрегацію.



І для цього я використаю тушку N.P.I.U., так вже сталося.

Метою цього новостворення є виховання нових політиків еУкраїни, якісно нового активу. Відмінністю від більшості, якщо не всіх, партій еУкраїни буде сам формат, тобто, ми не об’єднуємося заради будь-якої ідеології, ми прагнемо стати тим, що називають у політичній філософії множиною. Множина не є моноцентричним утворенням, вона не має фактичного лідера, а має лише технічного адміністратора - упорядника. Множина не є масою, бо зберігається індивідуальність кожного, у процесі творення єдиного. Множина - це сукупність неоднорідних сингулярностей.

Статичної програми не буде, динамічна - за потреби. Пріоритет - інклюзивна робота в партії. Зовнішня діяльність - згодом. Напрям внутрішньої роботи я окреслив. Відповідно до цього, вихід до топ-5 найближчим часом не планується, з огляду на потреби розвитку партії, фактично, з нуля.

Закиди, мовляв, я захопив партію, не приймаються зі згаданих причин. Інший конструктив буду публікувати за мірою його надходження.

Дякую за витрачений час.

Користуючись нагодою, хочеться засвідчити свою повагу всім читачам, громадянам еУкраїни, або ж будь-якої іншої еКраїни, хто пам’ятає Вортекса, або хто не пам’ятає. Тим, хто лояльно до мене ставиться, та тим, хто останні три роки (до речі, скоро три роки, як я тут) чекає, коли ж я вже заб’ю на цю дивну, та навіть у чомусь дивовижну, забавку. Останнім - не дочекаєтесь.

Щиро,