Про ганчірку і прапори

Day 1,970, 21:48 Published in Ukraine Hungary by Kennito Melnykini
Стаття написана в рамках конкурсу від газети DONBAS TIME http://www.erepublik.com/uk/article/-1-2244171/1/20



Історія Українського стягу дійсно доволі мутна і сповнена легендами. З дитинства ми чуємо казочку про золоті поля і блакитне небо, які, ніби-то, символічно зображаються на державному прапорі, ми чуємо про сакральність державної символіки, її значущість для нас. Ідеалісти тицькають цей прапор в руки руських князів, козаків і бандерівців. Політичні зануди слідкують за тим, щоби синьо-жовтий був присутній на кожному "опозиційному мітингу".

Нас змушують прославляти цю державу, кажучи, що тим самим ми прославляємо історію нашого народу. Але яка історія синьо-жовтого прапору? Хто перший став використовувати його як державну символіку?

29 квітня 1918 року туклікер, гладкий троль і просто динікінська підстилка Павло Скоропадський проголошує себе гетьманом всєя України і починає шукати активних союзників. Тєрпіла Денікін був не дуже надійним патроном гетьмана, тому нашому герою довелося шукати кришу на заході - у австріяк. Щоби задобрити німчуру, а разом з тим щоби максимально відрізнятися від легітимної Центральної Ради, Скоропадський вдається до зовсім непатріотичних методів - зачіпає символіку Українського народу і перегортає прапор догори низом. Так козацький і УНРіський жовто-блакитний прапор стає синьо-жовтим, по прикладу прапору однієї австрійської провінції...

Пройшло небагато часу і Директорія дала смачного підсрачника московському провокатору і повернула народу його прапор. Вже з часів другої хвилі визвольних змагань Українська повстанська армія і дивізія "Галичина" знову підняли жовто-блакитний, правильний прапор як символ соціальної і національної революції. Певно за це і не люблять його комсомольці, які вибороли "для нас" незалежність у 1991 році. Бо прапор як державну символіку вони вибрали саме варіанту пана Скороб..ядського.

Згадуючи ці ганебні сторінки нашої історії, наругу над українською символікою і глум над нацією, я закликаю: ГЕТЬ СИНЬО-ЖОВТУ ГАНЧІРКУ


А взагалі, державна символіка як така українцям не потрібна. Я не хочу бачити жовто-блакитні та червоно-чорні прапори (якими б класними вони не були, і якими б вони не були доречними для нашої нації) на будівлях прокуратури, міліції та інших гадюшниках. Мені не потрібен такий символізм.

Натомість важливо, щоби наші національні прапори стали прапорами революції, символу нашої сьогоднішньої боротьби за соціальне визволення. Проте, це мають бути не лише жовто-блакитний і червоно-чорний прапори. Ми маємо згадати ще один несправедливо забутий прапор націоналізму - червоний.



Так-так! Вам не почулося! Саме червоний прапор, саме символ націоналізму! Ще Микола Міхновський писав: "На захист утиснених став націоналізм - страшний ворог пануючих - і розвернув свій червоний прапор."

Червоний прапор має повернути своє значення. Його не можна дарувати нашим ворогам, його не можна залишати символом імперіалістичних державнокапіталістичних режимів минулого сторіччя. Його треба оберігати від совків, як його оберігав від совків ще засновник УНСО Анатолій Лупиніс: "Перечитайте програми КПУ та СПУ, де в них "від Гегеля до Сартра, від Маркса до Мао"? Ревізіоністи! Геть лапи від червоного прапора!"
Можливо тому прапором УНСО був саме червоний стяг...


Хай живе вільна Українська Національна Радянська Республіка! Хай майорять жовто-блакитні, червоно-чорні і червоні прапори над нашими хатами!
Слава Україні!




Няша номеру чилійська соціалістка-антисталіністка Каміла Вальєхо. Уф.