[З.Д.] Міфи, а правда - у кожного своя.

Day 2,189, 14:29 Published in Ukraine Ukraine by Kromoff


Наше життя побудоване на міфах. Самовнушаючи собі псевдореальність ми жили в світі “юпі” з своїми героями, але особливо - антигероями. Ми думали, що з мадярами можна домовитися; ми свято вірили у казкове “Міжмор’я”, якого не існувало для нашої країни. Отримувати фан він внутрішних політичних оргій нам було (є…) достатньо; як і бачити в ненависній помсті сенс у завтрашньому дні. І міфи далі на порядку денному.



Міф перший: ТВО розпадеться і буде “перетусовка” альянсів.

Після магічного розвалу СоТ ми з тікучою слинкою очікували на розпад ТВО і вже думали-гадали з ким би то заіснувати альянс. У цьому був свій сенс: у супереч аш-кью ТВО, цей альянс має п’яту колону тай у війні на Піренеях колишні вороги тепер б’ються пліч-о-пліч, а фактичних друзів можна побачити по різним сторонам барикад. Проте, альянсу - бути, і цьому є декілька причин:

а) структурна.

Попри те, що ТВО не працює як тандем, зокрема і завдяки українському фактору, сама структура - скоріше вже як бренд цінностей - досить злаголоджений. У приватних розмовах з тією країною ТВО, яка б і могла зруйнувати той союз своїм виходом, було зрозуміло - такого не планується.

б) ситуаційна.

Цікаво те, що в нинішній війні в Персії конкретні країни ТВО (тандем Польща-Сербія) займають позицію слабшого (або ж - протистоє туркам, тралиційному недругу Іспанії) і це - об’єднавчий фактор.

в) кон’юктуральна

Рудміни, чиє життя най береже Плато багато років, зробили країнам-магнатам безцінний подарунок: відстотну ставку податків від колоній. Отже, такі собі країни-латифундисти гри “веселий фермер” будуть дорожити стабільністю, яку на разі гарантує лише ТВО.



Міф другий: про сусідів.

Якщо відкинути няшних словаків, для решти наших сусідів ми маємо альтернативне, стигматизуюче наіменування. Не дарма. Якщо “рж - не міф", тоді всі і кожен з наших сусідів (за незначним винятком) мали б бути нашими ворогами. Але кровним ворогом тут було обрано лише одну країну. І ця обставина заваджає нам рухатися у будапештському напрямку.

Читач мабуть зауважив, що мова піде про еРосію, яке б не було рж чи ереп минуле між країнами...

У визвольній боротьбі з окупантом у нас не так і багато союзників. Очевидно, що нас цікавив би “щит” якогось сусіда.

Туреччина? Навіть до початку того кардибалету з Іраном про таке мова не йшла, тож тепер - подавно. Тай розпочали турки цю війну бо їм було скучно… (вгадайте ще один міф).

Білорусь? З всією повагою до булорусів, міф про братерство давно себе вичерпав. Зараз наш північний сусід - передбачуваний партнер ТВО, а деякі посадовці нинішнього уряду тієї країни - уродженці дального зарубіжжя.

Румунія? Ця країна явно обдумує можливість стратегічного партнерства з нами, але (1) у них чимало інших варіантів і (2) наше минуле з ними не надто світле.

Молдова? Цікава, але неоднозначна через багатогранність суспільства країна. Імхо, взаємодія з нею можлива у парі з румунами.

Щодо західних кордонів єдиний позитив лиш в тому, що до певного спільного знаменника з країною розових пікселів ми дійшли. А угорці, як всі мабуть читали, поклялися тримати нас у випилі, адже на їх умови НАПу ні цей міністр ні цей уряд не підуть.

Так що, Росія? За таких умов залишається лиш такий варіант, якщо він звісно цікавить. Наше майбутнє залежить від них рівно на стільки, на скільки їхнє від нас.



Міф третій: нас спасе “ейр-старйк”

Ще на початку каденції я скептично поставився до цієї можливості. Навіть, якщо ми зберемо все необхідне; навіть, якщо знайдем та домовимося з підходящею країною, де осилитися; навіть, якщо нам дадуть дозволи; і навіть, якщо ми проведемо удар успішно - що далі? Так, ми втримаємо якийсь десяток РВ, і? Кінцевий результат буде таким же як і зараз. Утримання “АС” - це як постійна гра в рулетку для такої країни, як ми. Ось Хорватія, скажімо, хоче повертатися з вакацій у індійському океані. Адже, вони - втрималися, але їх подолав застій.

І знову ж таки рудміни своїми сумнозвісними економічними змінами додали ще один аргумент проти цікавої перспективи ейр-стрейку: навіть, якщо ми створимо десь другу еУкраїну, надходження до угорського бюджету від корінних земель продовжиться. Отже, ми не піднімем планку 1% податку, а без надходжень за що утримуватимем регіони?

“Немає другого Дніпра.”



Міф четвертий: за ручку старшого брата.

Чомусь так повелося, що всі думають, що наші пробемі мають вирішувати інші.

Так, чи не всі зовнішньополітичні зусилля впродовж останніх місяців були кинуті на одну країну - Іспанію. Бажаного успіху з мадярами воно не дало, тай у них зараз свій кардабалєт… Решту ж напрямків, що закинулися у минулі місяці, треба наверствувати зараз. Нелегко.

Разом з тим, коли така “перетусовка” альянсів відбудеться, нас не відразу покличуть, ні. Одне з небагатьох, що нам можуть закинути у світі - це те, що ми непередбачуваний партнер. Чути фразу “розбиріться із своєю опозицією” від угрів було особливо боляче. Я б сказав, що проблема не в бунті частини населення, а в умовах окупанта… Але як ніхто розумію, що засади нашої внутрішньої політики базуються на протиріччі у політиці зовнішній. Чи я помиляюся?



Міф п’ятий: навіть без розпаду ТВО можна увійти в регіональний альянс.

Направду, ми - унікальні. Лише у нас (ну хіба ще в іранців) можливе таке, що наші (фактичні чи потенційні) друзі - вороги між собою. Ми гордо кажем про “багатовекторність”, але насправді - ОДНОСТОРОННЯ дружба з усіма. Як казав єврей, так все не буде (с)

Можна привести у приклад вже згадану іспансько-португальську війну. На початку каденції порти нам пишуть, говорять гарні слова про дружбу. Як не як, а ми були не так давно в одному альянсі. Але ж існує міф про теплі лучі іспанського сонця… 🙂 Ну майже нерозділене коханя.
А хто б’є за іспанців? Навіть Чилі та Бразилія. А з ким у нас МПП? - З США.
Але давайте глянем на турецько-іранську війну. На іранській стороні, крім вже згаданих іспанців, поляків, сербів, можна також побачити греків, хорватів, індусів, росіян. А на турецькій? Румун. І нас.
Моя ставлення до цієї війни і участі еУкраїни в ній знає Уряд та Конгрес. Але, будучи щирим, чи могли ми відмовити туркам? Вони - наш стабільний союзник з січня 2012 року.



Ось і маємо замкнутий круг. Зрозуміло одне: або ми займаємо якусь чітку позицію, або ж просто далі палимо в куточку і чекаємо поки все “устаканиться”. У будь-якому випадку треба оцінити the opportunity cost.

Отже маємо міфи, а правда - у кожного своя.

Ъ