Спогади солдата. Volume 3

Day 1,684, 12:53 • Published in Ukraine Ukraine • by Vernydub

Давненько я не писав статей, але сьогодні маю трошки часу і натхнення.
Останні декілька днів еУкраїна розривалась на два фронти: поки ми воювали на півдні із румуно-молдавською армією, із заходу постала нова загроза - еУгорщина. І якщо від останніх ми знали чого чекати, а саме запеклої боротьби, то від перших можна було очікувати всього що завгодно.
Загін Вернидуба також постійно знаходився то на одному, то іншому фронті. Ще вранці вони могли захищати від угорської загрози Дніпро, а вже ввечері доводилось поспіхом збиратись і вирушати в Північну Бессарабію. І так кожного дня...
"Сьогодні зранку нас кинули в Бессарабію для підтримки анти-молдавського повстання. Повоювавши трохи там, командування віддало наказ негайно переїздити в Полісся. З Заходу наступали мадяри. Вони пересувались по нашій території з такою неймовірною швидкістю, ніби летіли на крилах, і зупинити їх нам було не під силу. День 1680 Нового Світу."
"Наступні декілька днів ми також пролітали від угорців і досить таки успішно воювали з румуно-молдаванами. Проте Дня 1683 усе змінилось. еУкраїнська армія перейшла в контрнаступ проти мадяр під Запоріжжям, одночасно втративши всі здобутки у Молдові (маю на увазі Північну Бессарабію та Кишинів), а також чекаючи атаку на Буковину. День 1683 Нового Світу"
Вечоріло... Вернидуб за багаторічною звичкою закурив... Він стояв на даху будинку і спостерігав як останні угорські воїни покидали околиці Запоріжжя. Раптом до нього підійшов молодий єфрейтор і передав якусь записку. Вернидуб мовчки прочитав її, хвилину постояв, а потім віддав наказ загону збиратися. Ніхто крім нього не знав для чого і куди, але всі мовчки подались виконувати наказ. Через декілька хвилин всі вже були готові і зібрались біля БТРа.

Вернидуб відкомандував рушати на Львів, і тоді всім стало ясно, де вони проведуть наступні кілька годин, а то й днів запеклих боїв.
"Поки є трохи вільного часу, продовжую вести щоденник. Судячи з телеграми, в Галичині все дуже серйозно. Здається мені, що все те, що ми бачили до цього - просто квіточки порівняно із тим, що нам лише доведеться побачити. Тому я одразу підготував бійців до найгіршого. Проте вони хлопці досвідчені - зрозуміли мене з півслова. А ось і черговий пост, тому кидаю щоденник, бо мушу йти. День 1684 Нового Світу."
Прибувши до Львова, загін Вернидуба одразу кинули на передову. В цей час якраз ішли бої за Площу Ринок. Вернидуб із згоном зайняли один із будинків на Північній стороні Площі. Угорці закрились в Ратуші і відхиляли усі пропозиції перемир'я. Тоді українські війська перешли у наступ. Першими на штурм міського магістрату пішли загони найманців із різних країн.
Проте угорці успішно відбивали напад за нападом. У сусідньому до Вернидуба будинку знаходився постачальний пункт. Туди з кожною хвилиною поступало все більше і більше бійців за додатковими патронами. Зустріти там можна було будь-кого - від смаглявих турків - до заокеанських друзів-аргентинців. Поряд в черзі тут стояли Гвардієць і ЕМСівець, Армієць та Усус, НМАшник та ВОВК. Вернидубу і його загону дали надзвичайно важливе завдання - обороняти цей пункт - інакше вся операція могла провалитися.
Спочатку мадяри лише оборонялися, проте згодом, побачивши, що в нашої армії мало що виходить і зовсім перейшли в контрнаступ. Після цього функція Вернидуба та його загонунабула ще більшої ваги. Проте його кулемет був розташований настільки вдало, що зі сторони вулиці його видно не було, а от вид з "точки" був хороший. Кулеметні черги закінчувались одна за одною... Здавалось, це ніколи не закінчиться. А тим часом мадяри все ближче і ближче підступали до постачального пункту. І тут - підмога. На Площу при повітряній підтримці на повній швидкості та на сиренах увірвались танки.
"Це видовище я запам'ятаю надовго. Після стількох годин, коли навколо чутно лише постріли та автоматні черги - раптом такий гуркіт. Думаю, це і деморалізувало ворога, бо він дуже швидко кинувся назад до Ратуші. Проте менш ніж за півгодини останні залишки до цього могутньої угорської армії виходили із будинку з піднятими руками і без зброї. А тим часом над Ратушею знову було піднято український стяг. Раптом виглянуло сонце, і на мить забули про те пекло, що було ще годину тому... День 1684 Нового Світу"

А взагалі, дуже символічно те, що визволили Львів ми саме 30 червня - в день, коли 71 рік тому славні мужі України проголосили Акт Відновлення Української Держави. Користуючись нагодою, вітаю співвітчизників із цим святом. Але, думається мені, випадковостей не буває. Тому задумаймось над тим, що діється в нас в е-державі, та й в РЛ-державі також, і давайте не будемо доводити ситуацію до проголошення схожих Актів. Хай живе Вільна Україна!