Як я до армії ходив..ч.5 (фото)

Day 3,706, 10:00 • Published in Ukraine Portugal • by Sucateir2

Доброго часу доби усім хто сидить в клікабельній нашій і не знає чим сі зайняти.

Невеличкий пролог.

До ваших очей буде представлена моя історія з власного життя про строкову службу в українській армії зразка 2015-2016 років.
Цикл буде складатись з декількох статтей, скільки точно ще не знаю, але всі вони будуть підписані і ви самі зможете дізнатись коли вже кінець.
По суті це спогади, видуманого немає нічого.
Отож читаємо, коментуємо, сміємось та згадуєммо себе під час служби.
Поїхали.

У даному випуску буде історія про переведення на нове місце служби та навчання по спеціальності.

Переведення

Проходило своїм темпом наше КМБ. Виходили в ліси на тактичну підготовку, рили окопи, вчились орієнтуванню, слідкували за іншими містечками, як і вони за нами. Наряди, зальоти, прибирання і т.п. Служили місяць вже. Але то все КМБ. Колись воно має закінчитись.

Під час одного з виходів




І от настав цей день. В дні 19 грудня 2015 року на нашому містечку з`явились незнайомі мені обличчя. Ними виявились т.з. покупці. Проводився відбір до служби в їхніх частинах. Шикування на плацу цілого батальйону і відбір почався. З нашого взводу було названо три прізвища в т.ч. і моє. В загальному було відібрано приблизно 120 чоловік як ми вже згодом дізнались на службу на самому полігоні в те містечко, де ми приймали присягу.

Прощання з хлопцями, з якими вже місяць служили і вже встигли трошки пережити, було важким. Всі обмінювались номерами. І ось збір, виїзд.

На новому містечку ми обжились не одразу. Нас зустрів 24 річний старший солдат Вася Кваснюк, якого я запам`ятав на все життя як нормального чувака і новий ком роти старший такий дядько, афганець. А обжились не одразу тому, що все було якось не так, затяги були просто капець, служиві зрозуміють. Але нічо, арміє є армія. В нас почалася реально бойове навчання. По приїзду в перший день ми одразу поїхали на мішеневе поле покидати гранати. Кидали ми РГД-5. Згадую при цьому один випадок, що під час кидка гранати ти одразу маєш пригнутись в окопі що б мало не заділо. А перед окопом бруствер, ну такий насип землі з 30 см і один чувак кидаючи гранату, може від страху, зацепляє цей бруствер і граната летить до нього назад в окоп. Розмазало б пацана по стінці якби не інструктор, який з швидкістю флеша влетів в окоп і відтащив його за вугол, добре що той окоп був буквою Г, і все це за 3 секунди. З того часу того хлопця почали називати «целка», бо в ціль. Отака от історія про перший досвід спілкування з містером гранатою.

Далі ми кожного дня виходили на полігон то на стрільби то на якісь тактичні заняття. Були і марш-кидки з повною викладкою, що на них випльовували легені і ноги нас посилали далеко. Взагалі за період служби на містечку Гвардійське я перестріляв з дуже багатьох зразків зброї. Окрім штатного АК-74 були стрілби з пістолета Макарова (ПМ), кулемети: РПК-7, ПКМ. Були і стрільби з РПГ-7 (така балуба яка шатає броню 300мм), РПГ- 26. Стріляв також з СВД. Викидали просто нереальну к-ть гранат різних типів. Декому навіть пощастило стрільнути з ножа, о так…з ножа. Спеціальний ніж розвідника може стріляли до 10 м. За ці декілька тижнів я накопав близько 20 кубів землі при побудові бліндажів, окопів та траншей.

Утюжив нас і танк, проїжджався над мною коли я сидів в окопі, прям як у фільмі. Цегли відкладеної при цьому вистачило б на гарний гараж.

Після 20 км бродіння по лісах..


На новий рік декому пощастило вирватись із частини. Свій новий рік я провів у Львові і це самий незабутній новий рік у моєму житті. А тим, хто не зміг вирватись з частини чекали 2 мандаринки в столовій і святковий відбій о першій годині ночі. Отак от.

Служба на гвардійському було якби навчання по вже військовим спеціальностям. Так попало, що я був у взводі розвідників і навчання було відповідним. Були у нас і снайпера, сапери, зв’язківці. Все вже по серйозному.

Стрільби


Був і власний вільний час, який ми проводили по різному, хтось спав під ліжком, бо на нього не можна вдень навіть сідати, хтось бацав на гітарі, хтось ходив на турніки а хтось тупо сидів і курив. Кожної неділі до нас в частину хтось приїжджав з виступом. Були і бандуристи, і зовсім маленькі діти які колядували. Були і купа різних вистав. Ці штуки просто нереально підбадьорювали бо інколи серед тупої армійської рутини хочеться такого чогось простого, як то кави під сигарету чи щось подібне.



Дуркуємо


Взагалі в армії змінюється світогляд. Ти по іншому починаєш дивитись на світ, на людей. Все просте, що є в цивільному житті в армії набирає іншого змісту. В армії є купа своїх нюансів, які не зрозуміють люди які не служили.
Були і веселі моменти звичайно. Люди спали під час наряду стоячи на тумбочці, просто чувак стоїть і спить. Чого варте одне слово «півтора» , хто служив той зрозуміє. Купа веселих команд від командирів таких як йогурт і т.д. А як ціла рота виходила курити то знаменитий мультик про йожика в тумані просто нервово стоїть в сторонці. А взагалі ви знаєте що таке уставна посмішка ? На два пальці приставлених до губ вертикально. Більше нізя..Шутка мінутка.



Але все рівно то все навчання і всі чекали на переводи вже у бойові частини. Хлопців потихеньку розбирали їхні покупці. Так сталось, що ті люди, які з самого початку відібрали мене у Хмельницькому для себе чомусь так і не приїхали за нами і ми по залишковому принципу залишились служити на самому полігоні. Нас таких виявилось десь близько 50 людей.
Далі буде...

Рижик, що впав мені в душу



Дякую за увагу.
Dexter. Morgan