Join the new world

Доброго часу доби усім хто сидить в клікабельній нашій і не знає чим сі зайняти.

Невеличкий пролог.

До ваших очей буде представлена моя історія з власного життя про строкову службу в українській армії зразка 2015-2016 років.
Цикл буде складатись з декількох статтей, скільки точно ще не знаю, але всі вони будуть підписані і ви самі зможете дізнатись коли вже кінець.
По суті це спогади, видуманого немає нічого.
Отож читаємо, коментуємо, сміємось та згадуєммо себе під час служби.
Поїхали.

У даному випуску буде історія про підготовку і складання присяги.

---

Присяга

Присяга в житті кожного солдата має особливе значення. Кожен служивий пам`ятає дату прийняття присяги, її перші і останні слова. Мені ще і пощастило при цьому, бо присягу я приймав 6 грудня, на день українського війська. Подвійне свято тепер я маю. Але присяга то тільки ж один день з життя, а ніхто просто не думає, що то є підготовка до нього бо то як спектакль. В кожного своя роль. Оркестр, барабани, лінійні пацантре, прапороносці і тд. Все має бути ідеально а не просто підписатись під текстом присяги.

Що б ви просто зрозуміли масштаб дійства, присягу приймало десь близько пів тисячі людей а підготовка до цього тривала півтора тижні. Топтали і топтали ми той плац добиваючись чіткості в кроці, що б взвод із 30 осіб йшов бодай в ногу треба ну дуууже постаратись. Були такі опариші дерев`яні, що не знали де право а де ліво, завжди плутали з якої спочатку ноги потрібно стартувати (з лівої). До когось ця інформація доходила ну дуууже туго і підсрачниками були нагороджені багато таких окунів. От воно, сила чудового армійського слова яке. Бадьорить капець. Стільки мату можна хіба що почути під час п`яного дебошу в комунальній квартирі в умовному російському мухосранську. Старшина плювався слиною як адський цербер і вже на перший день зірвав голос. Ех дуже добре подумали ми, ага… Він, гад, взяв здорову палку в руки і просто мовчав. Просто тепер замість слова було здорове таке дишло, яке при ударі оставляло гарний червоний слід на литках. Але завдяки цьому ми навчились юзати стройовий крок вже на другий день задротства на плацу. Були і перші втрати в цій нелегкій справі. Один кадр з Чернівців умудрився вивихнути мізинець на нозі…Як ?? От і я не знаю як в зашнурованому берці вивихнути мізинець, мізинець Карл !!

Всякі є і всяких треба, бо за допомогою чарівних заклинань нашого взводного палець в цього кадра чи то зажив чи то що всього за одну ніч. Отака от магія від взводного.

Півтора тижні ми відпрацьовували раз за раз оте майбутнє двогодинне дійство день у день по 6 годин. Як наслідок пів тисячі незграбних робокопів навчились ходити як на параді у Києві. Шуткую. Не так звісно, але ми чеканили крок дуже гарно і чітко.

І ось настав той день. 6 грудня 2015 року був ясним, сонячним і злегка морозним. Ідеально. Перед присягою ми звісно всі почистили форму і берці. Зранку ми сіли до автобусів і спокійно поїхали до місця проведення присяги.
Присягу я приймав на на полігонному містечку під назвою «Гвардійске». При під`їзді до містечка вже караулили рідні та знайомі. Ви просто не уявляєте які то були емоції, таке враження що рік не бачились. Батьки мало не плакали побачивши своїх хлопців. Але все ж до себе ми нікого не підпустили бо батьки батьками а армію ніхто не відміняв, вже військовослужбовці і відлучитись без дозволу рівноцінно розстрілу…майже йому. Вийшли на плац, пошикувались, запустили потім батьків і знайомих які стали навпроти нас. Починаємо, кивнув Батя (комбат).

На державний прапор струнко!




Складання присяги




Просто гарне фото



Заревів оркестр та барабани. Прапори розвивались на легенькому вітрові. З трибуни говорили священники, батьки та запрошені гості. А ми стояли струнко і чекали на свій вихід. Ось і звучить відповідна команда комбата і батальйон затопав чітко. Пройшлись ми гарно, відбили крок чітко, дівчата які бачили мокрі були 100%. Після офіційної частини всі фотографувались і переводили дух. Бо всі знали, що після присяги армійське життя лише починається.
Далі буде..

---

Кобіта



Дякую за увагу.
Dexter. Morgan