Навіяно 1984 (продовження)

Day 2,010, 12:02 Published in Ukraine Ukraine by Speakerus2
Це продовження циклу статей
Війна — це мир.
Незнання — це сила.
Свобода — це рабство.

Незнання — це сила.Нас завжди вчили, що знання є головною запорукою процвітання країни та суспільства. Тобто знання необхідні для здорового, демократичного ладу в країні. Проте в нашій еУкраїні знання владними елітами вважаються недоречними та навіть шкідливими. Спробую пояснити цю тезу.

Уявімо, що є табір “А” та табір ”Б”, вони обидва націлені на владу в країні. Вони обидва складаються у своїй основній масі з приблизно однакових людей (націоналістично налаштованих старшокласників та студентів), також існую дуже незначна кількість осіб старша 25 років ( я гадаю їх менше 15% від активного населення). Вони мають приблизно однакові погляди у РЛ, схильні до такого типу гри. Тобто можна, нехай з невеликим перебільшенням, вважати ці табори однаковими.

Але якщо вони однакові, тоді чому вони у різних таборах, запитаєте ви. Відповідь на це питання буде в іншій статті, зараз же повернемося до теми. Для того щоб зберігати свій табір у своєму політичному впливі владні еліти починають демонізувати опонентів та возвеличувати себе. Це необхідно для кращої згуртованості підлеглих, створення в них відчуття елітарності та як банальне пояснення для свої владних направленостей.

Тобто еліти сприяють максимальному обмеженню контактів масс обох таборів між собою, адже якщо вони зрозуміють, що по тут сторону барикад такі ж самі гравці, то вони почнуть замислюватися над тим, що навіщо ця боротьба між таборами та чому не можна співіснувати мирно між собою. Виникнуть сумніви в винятковій правоті своїх керівників та доцільності їхніх цілей та ідей. Також елітам не вигідно, щоб масси безконтрольно отримували знання, так як вони можуть їх навести на ідею змінити існуючу політичну еліту в своєму (переворот) або створенню свого ( розкол) табору. Росте вірогідність втрати влади та полсблення своїх позицій.

Тому керманичі, які реально хочуть втримати владу , намагаються всіляко обмежити “шкідливі” знання: про опонентів, про ігрову механіку, про геополітичні віяння тощо. Для наших владних еліт розумні підлеглі є найбільшою загрозою існуванню їхньої влади, а значить загрозою їхньому фану. Про наслідки ціьго у масштабах країни ми поговоримо іншим разом, а зараз продовжимо.

Проте щоб ця стратегія працювала владним елітам потрібно забезпечувати майже безпорадних у пітьмі неуцтва підлеглих двома елементами, які заповідалися нам ще римлянами: хліб та видовища. “Хліб” - роздачі танків(хліба) для своїх, позики грошей або дарування, ботоголд, тощо. З “видовищами” складніше — массам потрібні конфлікти та перемоги в них, потрібна приналежність до них. Проте в умовах слабкої країни ( та випилу) військові перемоги неможливі. Тож вся енергія “бойових ховрахів” під керівництвом своїх еліт спрямовується на інший табір. Тут існую 2 вигоди: “видовища” та відволікання уваги від недоречних думок Про це докладніше іншим разом.
Стіна тексту вийшла величенька, тож продовження згодом