Інтерв'ю з Anderwall part 2

Day 1,892, 11:12 • Published in Ukraine Ukraine • by Anderwall

...............................................................................................№58 (149) ............................................................................................

Привіт!
По-перше, хочу подякувати antumoskal11, який опублікував інтерв'ю та якого зацікавила моя скромна персона.

Текст виявився досить обсяговим, тож ІІ частину, аби читачі могли не відмовити собі у задоволенні і спожити продукт одразу, публікую тут.

Нагадаю - І частина.

Отже, ти вирішив порвати з опозиційною діяльністю?

На сьогодні опозиція – це сім-вісім старих персонажів, які задають тон. Назвіть хоч одного яскравого опозиціонера нового покоління. Тому і політика їх незмінна. Риторика навіть, і та на рівні минулих років! То чого ми від них чекаємо? Сьогоднішня опозиція – повна копія УДП 2010 року. Все те, проти чого вони так активно боролися – все повністю перейняли. Манера поведінки, кроки у політиці, закритість. Чому від цих сил пішли такі активні опозиціонери, як MaksPsih, Gelato1987, hfskin?

Але, якщо УДП щось візуалізувало, щось робило про очі, то тут навіть задумкою не пахне. Назвіть мені один культурний проект в еУкраїні, який працює. Освітній проект? Де запущені еУніверситет і еБібліотека? Починається скиглення про відсутність гравців, які б могли приділяти увагу звітам чи таким проектам. Так чого ж ви у владу йдете, якщо півгодини на день чи година – це дуже багато часу і ніхто це осилити не може.

Опозиції потрібен катарсис. Владі потрібен катарсис. Треба нарешті припинити дурне протистояння, яке веде до випилу. Суспільний договір і нова концепція публічної влади в еУкраїні потрібні, як повітря. Без цих моментів розвиток неможливий. І проблема не в тому, що немає звідки брати нових гравців. Проблема в тому, що вони у цьому лайні, в цьому болоті не лишаються.

Відповідно, я сьогодні, після дуже довгих роздумів, вибрав нову політичну силу – це Українська Консервативна Партія, є членом її Політради, Генеральним секретарем. І, відповідно, буду робити все, аби ми стали реальною третьою силою, проукраїнською, пронародною, яку так потребує суспільство.

А це часом не образа за те, що тебе не взяли у уряд твої друзі?

Я працював у кількох урядах. Очолював Уряд при Президенті Vigil Vox. Тоді моя посада була відверто декоративною, посадою статиста. Працював міністром інформації в Уряді Dead Forest. Об’єднавчою рисою цих урядів є один промовистий факт. Уряд не приймає рішень. Рішення приймають три-чотири людини, які можуть в нього і не входити.

Коли у березні 2012 я прийшов в Уряд Dead Forest, а я туди фактично сам попросився, бо бачив провис у інформаційній політиці, вразило одне. Знаходячись в опозиції ці людини пиняли владу за відсутність звітів про роботу. Я запропонував концепцію звітів, які заповнювати треба було б раз на день. На це йшло півгодини. З усього Уряду ці звіти заповнювали 3 міністерства: МЗС, МінДем, Мінекономіки. Всім іншим це було не цікаво, або на це не було часу. На середину березня і ці забили. Тобто, артикулюючи одне в опозиції, люди робили навпаки, перебуваючи при владі.

Для мене цікаво, що діяльність влади в еУкраїни не направлена на створення чогось. Ситуація з тими ж новачками промовиста. В нашій державі багато олдфагів, які могли б навчити нубів грати, заробляти гроші, битися і т.д. Проте, ми на рівні 2010 залишаємось – статті МінДема, яка і в ТОП не потрапляє часто, деяка підбірка матеріалів і далі розбирайся сам. Зразу нуби в чатики не йдуть. Це фактично кидання новачків на призволяще. Була гарна задумка, яку спочатку УДП, потім мій Уряд запускали – це еУніверситет. Де він зараз? Запускалася мною безпосередньо чотири рази еБібліотека. Де вона зараз? Пропонувалось написати історію еУкраїни, ми сьогодні у Вікі просто не маємо достойного представлення. Але це виявилось нецікавим для жодної (!) влади.

Підеш у конгрес від УКП, якщо він буде?

Ходіння в Конгрес просто є нецікавим для мене сьогодні. За 10 днів останньої каденції я зміг реально виконати 98% своєї передвиборчої програми. Якби було бажання у влади, яка тоді належала опозиції, були б реальні зміни. Але там і далі все на рівні дитячого садка, десь підготовчої групи. Це деградація Конгресу, навіть порівнюючи з 2010 роком.

Спочатку закрили зал засідань. Я його відкривав, будучи спікером.

Скільки разів говорилося про необхідність бюджету для країни. Опозиція, перебуваючи в опозиції мене підтримувала. Приходила до влади – забувала.8 березня 2012 Конгрес за моєю пропозицією 12 голосами ухвалив почати бюджетний процес. І що? Ніхто рішення не виконує. Президент тоді вже - Dead Forest.

Знову ж таки, у тому ж березні 2012, пройшовши до Конгресу я запропонував відродити форум Конгресу, аби це не було в режимі флудочатика 1 годину на день. Адже половина не можуть, половина не хочуть, реально з 40 конгресменів може зібратись 5-6, з них 3 проголосувало і вуаля – рішення прийняте. Це імітація навіть гри у політику. Начебто відродили. Але, знову ж таки, зацікавленості у роботі немає – останнє повідомлення 4 березня. Його навіть для громадськості, здається, не відкрили, хоча рішення було прийнято Конгресом за моєю пропозицією ще 5 березня 2012.

Я пропонував обов’язкову публікацію законів та обов’язкову попередню публікацію окремих законопроектів, якій будуть зачіпати соціум, а отже і їх обговорення. Публічне, аби влада змогла враховувати думки пересічних е-українців. 8 березня голосування. Тільки 2 голоси за. Опозиція у повному складі просто не голосує. Питається, чого, адже самі на цьому наполягали ще місяць тому.

Я запропонував Конгресу спільною робочою групою з представниками всіх політсил та авторами ідей опрацювати всі пропозиції та врешті решт вийти на концептуальну модель управління країною. Не зважаючи, що навіть такий апологет опозиції, як Pan Xenonchik пропонував одну з ідей, опозиція не дає жодного голосу.

Давайте чесно говорити – не має жодної різниці, натискаєш ти дві кнопки, 10 чи 15. Туклікер – це, фактично, той, хто не бере участь у позамеханічному житті, соціальній складовій цієї гри. Але мінімум рік саме ця складова планомірно знищується. Це робить гру нецікавою. Але керувати такою країною простіше. Простіше керувати тими, хто не може висловити свою думку, не може суперечити лідерам, якому не створені умови для розвитку. Одноманітність гри її вбиває.

Тому у конгрес піду, якщо буду реально бачити, що зможу там щось змінити. Піду зі своєю політсилою, яка буде врівноважуючим фактором.

Які ще твої плани на майбутнє?

Про плани говорити – тільки повітря задарма… їх багато. На базі УКП ми зараз запускаємо ряд позапартійних проектів. Всі дивуються чому так. Але ми ж третя сила, ми не говоримо, що держава – це партія, а партія – це держава. Ми діємо для всіх.

Відповідно, це відродження реальної преси, можливо ток-шок, це опікування новачками без затягування їх у партію, як це робить, наприклад НФ, це освіта для всіх, без вказівки на партію. Це реально цікава гра, реальний фан, а не фан від срачів.
Інтерв'ю з Anderwall part 2 http://www.erepublik.com/uk/article/-anderwall-part-2-2200072/1/20