[TraveN] День на день не буває несхожий. Або погода льотна, або день негожий.

Day 998, 06:51 • Published in Ukraine Greece • by Meliowant

Давно я не читав рідної преси. На превеликий жаль, в Греції, де я наразі на ТМЖ новини з рідного дому доходять рідко. Іноді сумую, адже хочеться знати як там свої. При чому живі, а не те, що передається по міністерських каналах. Прийшовши на роботу як завжди о 9-ій (з 14-00 до 17-00 обід) я розгорнув пакунок місцевої пошти, звідки випала газета з до болю знайомою кольоровою барвою.

Руки затряслися, думаю, ну невже, хтось вирішив видавати рідною мовою газету для діаспори. Те, що це приватна ініціатива тільки підвищило моє зацікавлення до написаного. Вмостившись позручніше в посольському кріслі, і попросивши секретаря не турбувати протягом найближчих півгодини, я почав ознайомлення з вмістом.

Отже, нова/стара партія вирішила опублікувати свою програму. Супер. Адже до цього моменту в мене на пам'яті тільки агітматеріали, які поширював теперішній президент.

Зупинився на першому ж абзаці, який стосувався реформ. "Війна гілок влади перетнула межу дозволеного." На щастя, я не пив кави (не люблю, та й старий вже, руки трусяться), інакше вона була б або на штанах або на столі... А за дивним збігом обставин мабуть і там і там. Таааакссс... Явно щось не те в данському, даруйте, в українському, королівстві. По дипканалах жодної такої інформації не проскакувало, а тому я опинився в досить дурній ситуації. Мабуть найгірше для посла, це не знати, яким чином діяти, і зрештою, опинитися в ситуації, коли твоя поведінка відрізняється від поведінки країни... Справа не в посаді і не в зарплаті... (Кажуть, що в МЗС терміново шукають прибиральників спаму) Справа в тому, що твоя країна буде виглядати дурною, ну і ти попри неї.... На всяк випадок я викликав секретаря до себе і доручив перевірити цю інформацію.

- Пане посол, в Україні "тихо" - з невеликим здивуванням вимовив помічник. Я відчув з однієї сторони заспокоєння, з іншої розчарування... Невже хтось з коректорів не дочитав і не поправив... Ну нічого... Читаю далі.

"Президент – це головна посадова особа виконавчої влади. Він має узгоджувати свої дії з Конгресом." Хмммм... Так "головна особа" чи "має узгоджувати". В моїй пам'яті виник образ іншого президента з іншого світу, якому закидують дикість у тому, що в нього немає кабунету з радниками (із зрадниками ????), які йому радять що і як робити, і що саме і так треба робити. Хммм... можливо це все мої вигадки, хоча не знаю.

У нас є Конституція, яка має віддзеркалювати усі суспільні відносини. Нехай вона буде великою, але однією. Такс... Як поважний посол у поважній країні, зрештою, як громадянин країни, я таке точно повинен знати. Принаймні десь чути. Так, я свого часу чув про суд, який мав би бути не то Конституційним, не то Верховним, однак, наскільки пригадую, його розпустили. Розпустили тому, що ніхто не міг зрозуміти, як він діє, і до кого слід звертатися. Ну, можливо я старий... Перевірю, у помічника. Він молодший, може швидше зрозуміє

- Янісе, принеси мені будь-ласка виписку частини, яка стосується повноважень Президента.
- Одну хвильку, пане.

За дві хвилини невелика брошурка під промовистою назвою "Σήνταγμα της Ελλάδας" лягла на мій стіл.

- Янісе, даруй, але я мав на увазі Конституцію України.
- Пробачте, пане, але в нас її немає в підбірці документів...

Мене охопив розпач. Невже загубили десь у дорозі, коли переїжджали з старого приміщення??? Комп'ютер завантажувався хвилини зо три... Вони мені видалися вічністю. Я приєднався до центрального архіву МЗС, однак всі мої спроби виловити хоч якусь інформацію щодо Конституції закінчились посиланням на документ невідомого походження, який одначе наш Конгрес пробував змінити. Для мене так і залишилося загадкою, чому цей документ не було ніде опубліковано. Я надіслав відповідний запит до МЗС, з проханням вислати декілька примірників для внутрішнього використання, а також роздрукував собі один примірник з метою ознайомлення.

Мабуть не все так погано. Зрештою декілька дрібних помилок нічого не значать 🙂

"Мінекономіки має стати єдиним оператором державних коштів та регулятором на валютному ринку." Я спробував уявити собі цю картину, коли одне підприємство концентрує всіх фінансові активи у себе. Досить приваблива пропозиція. Я настільки нею захопився, що навіть почав погоджуватися потайки, що це правильно...

- Пане посол, фінансовий центр горить - пролунало з телефона від Яніса.
- Як горить?
- Подивіться самі.

Побачене вразило мене до неможливості.



- Янісе, але що сталося?
- Фанатики, пане. Вони прорвалися через охорону. А далі пішов в рух коктейль Молотова...
- Дякую... Зрозуміло...

Якої ж ще напасті чекати. Це ж літо на вулиці. І так щороку пожежі... Я спробував зосередитися на публікації, але перед очима бачив людей, які бігли... Бігли тому, що хтось вирішив бути розумнішим за інших... Тому, що хтось сказав, що саме його шлях правильний...

Я закрив очі, а коли відкрив, то було вже перед другою. Час на обід. Пожежу начебто погасили, хоча дивитися на наслідки я вже не міг. Мабуть не було сили волі... А мабуть просто хотілося спокійного дня. Пересиливши себе, відганяючи неприємні думки, я вирішив дочитати газету до кінця.

Ми маємо захистити власного виробника та знайти баланс для цікавих нам імпортерів. Наскільки я пригадував, то країна не може встановлювати ввізне мито для кожного виробника окремо, та й навіть окремо для кожної країни теж. Яким чином це буде реалізовано - для мене залишилося загадкою.

Розвиток ленду та мануфактури має бути рівнобіжним. Ще одне питання, яке мене поставило в дурну ситуацію. При ринковій економіці не можна ставити дві різні галузі в однакові умови. Одна з них буде обов'язково паразитувати на іншій. Зрештою, наша держава побудована таким чином, що є лише обслуговуючим апаратом для підприємців, і змусити їх змінити умови праці для своїх працівників вона не може. Тобто вона не може якійсь окремій компанії надати податкових преференцій. Та й закрити її теж не може.

З такими невеселими думками, а також з розумінням того, що автор статті мабуть мало дістав по пальцях від редактора я продовжував читання. Скажу одразу, що я зауважив, деякий скептецизм саме в цьому місці. Хоча, разом з тим жевріла іскра, що він розвіється.

Військовий не має працювати. Він має тренуватись, відпочивати та воювати. Золоті слова. От тільки, як казав мій батько, найкращим відпочинком є зміна діяльності. А якщо за цю діяльність тобі додатково платять - то чом би й ні. Тим паче, що тренуватися ані наш, ані інший солдат 24 години на добу не може. Максимум, наскільки я пригадую з інструктажу організм може витримати 12 годин в інтенсивному режимі. Однак режим ти для себе обираєш сам, а вартовий, на вході до майданчику фіксує лише твій час перебування на ньому. Після дванадцятої години тебе або копняками під зад звідти виженуть, або ж просто винесуть санітари...

Якийсь розпач мене охопив. Невже автор не знає елементарних правил, і несе таку дурницю несусвітню.... Невже він навіть біологію свого часу прогуляв в школі (я вже мовчу про уроки трудового навчання)... Як каже моя дитина: "В мене просто немає слів".

Держава забезпечує армію зарплатнею на рівні ленду. Я піднявся очима трошки вище по статті і прочитав про те, що ленд і мануфактура то одне і теж. Ехххх.... трапився б мені на очі автор. Я б просто хтів його спитати, то яка ж різниця і чи є вона між лендом і мануфактурою, адже вище пропонується урівняйлівка. Хоча... В голові пронеслися грізні слова президента "Військовим не потрібна медалька ХВ!". Ну, раз Гарант каже, що не треба - значить не треба. Старий я вже... Сентиментальний.

О! Зовнішня політика..... "Це вже цікаво". Перед читанням роздивився малюнок, який передував огляду і знайшов там... Фенікс. Ну хоч тут, автор буде згідним з прездиентом думаю я. Тим паче, що до Феніксу нам лишилося 1210 миль 🙂

За дві хвилини до обіду задзвонив телефон. Яніс сказав, що це з МЗС, спільна нарада щодо проробленої роботи за участю Президента. Ну, думаю, втішу всіх, що є ще одна сила, яка підтримує діяльність поточногоКабМіну.
- Пане президент, читаю статтю від УНП.
- І що там цікавого?
- Кажуть, що до Феніксу залишилося 1210 миль.
- Думаю за пару днів доїдемо 😃
- А не легче долететь? - В розмову втручається Arty Kos, новий посол у Великобританії.

Я вже не дослухаюсь до розмови і читаю далі. Тим паче, що про свою діяльність я вже відзвітував.

"...куди йти країні вирішує весь народ, а не купа політиків чи політиканів. Наразі еУкраїна потребує дієвого механізму взаємостримуючих МПП.
Тобто ми йдемо в одному напрямку, але щоб не дойшли, треба пачка МПП з іншими країнами???? "Хороший у Вас план, товарищ Суслов". Ми йдемо, але тримайте нас, щоб не пішли. Пригадую, що завдяки такій нерішучості ми і не стали членом одного з великих альянсів. Ну, самі винні... А тепер нам пропонують те ж саме?

"Держава не може бути повією – її курс визначається раз і змінюється тільки з плином значного часу." Значний час - це скільки???? Від заходу до сходу???? Від зміни одного Президента до іншого....

"Ми повернемо дипломатичну систему. Чим більше послів ми маємо у розвинених державах, тим краще становище еУкраїни в світі."
Хммм... Тут, даруйте, але я не стримався. Справді не стримався. З метою зрозуміти, що ж саме відбувається навколо, я сформував відповідний запит, копію якого викладаю на загальне обговорення.




Мабуть справді, або погода льотна, або день негожий....