Join the new world

Перше квітня, як відомо, ще називають днем сміху. Сміх – це здоров’я, сміх – це довголіття, сміх – це краса тіла і душі. Окрім того сміх просто допомагає вижити в нелегкі часи. А коли, власне, вони були легкі?



Щоб нагадати, що не все в світі войнушки, хочемо запропонувати читачам кілька коротких історій для душі на тему сміху і про те, як іноді варто дивитись на життя через призму гумору в різних ситуаціях.





Один з клієнтів меблевої компанії отримав листа від керівництва:
„Шановний пане Джонс!
Що подумають Ваші сусіди, якщо ми будемо змушені прислати до Вашого будинку вантажівку і забрати меблі, за які Ви ще й досі не заплатили?”
У відповідь вони отримали такого листа:
„Шановні панове!
Я обговорив із сусідами цю проблему, і з’ясував, що всі вони вважатимуть це підлою витівкою безчесної компанії”.




В одному селищі в степах Росії жив рабин, який протягом двадцяти років щодня, ідучи дорогою до синагоги, минав сільський майдан і кожного разу попадав на очі поліцейському, що ненавидів євреїв.
Одного ранку поліцейський підійшов до рабина і спитав, куди він іде.
- Не знаю, - відповів той.
- Як це ти не знаєш? Двадцять років я дивлюсь, як ти ходиш майданом до он тієї синагоги, а ти тепер кажеш, що не знаєш? От я тобі покажу!
І він, схопивши старого за бороду, потягнув рабина до в’язниці.
Уже в камері старий єврей підморгнув поліцейському і сказав:
- Тепер бачиш, що я мав на увазі, коли говорив, що не знаю?




Мандруючі самітники не дивина в Індії. Але один селянин заборонив своєму малому синові навіть наближатись до них, бо хоч частина аскетів і вважалася святими, інша в той же час була замаскованими торгівцями дітьми.
Виглянувши одного разу у вікно, селянин побачив аскета, що був оточений сільськими дітлахами. На його подив, чоловік, зовсім не переймаючись своїм саном, перекидався через голову і робив всякі кумедні штуки, розважаючи малих, які голосно сміялись. Селянин настільки був вражений цим видовиськом, що покликав малого сина і сказав: „Синку – ото справді свята людина. Можеш вийти і побавитись з ним”.



Учитель був у філософському настрої, то ж учні прагнули дізнатись від нього про ті стадії, які він пройшов у пошуках божественного.
- Спочатку, - сказав він, - Бог ввів мене за руку в Землю Дії, і там я мешкав протягом декількох років. Тоді Він повернувся і повів мене до Землі Смутку, де я жив, аж поки моє серце не очистилось від всякої надмірної прив’язаності. Опісля я опинився у Землі Любові, палаючий вогонь якої забрав усе, що залишилося в мені мого. Це привело мене до Землі Тиші, де перед моїми здивованими очима відкрились таємниці життя і смерті.
- Це була завершальна стадія Ваших пошуків – спитали учні.
- Ні, - відповів Учитель. – Одного разу Бог сказав: „Сьогодні Я візьму тебе до найглибшої святині Храму, до серця самого Бога. І мене ввели у Землю Сміху.







ДЛЯ ШАУТІВ
[MoC] Із сміху люди бувають!
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2512361/1/20

Post Scriptum: На підході захоплюючий конкурс, ідею про який дала ніхто інша, як Anna Kotana! Подробиці у наступному випуску!