Щодо кінця

Day 2,713, 14:30 • Published in Ukraine Ukraine • by Valz

*Я збирався написати стіну тексту, але потім вирішив, що і так прокатить 🙂 Та й часу шкода...*

Все, що має початок - має і кінець. В тому числі і Новий світ. І вже точно - моє перебування в ньому.

Ще влітку минулого року, коли я пройшов призовну комісію у військкоматі та збирався служити у ЗСУ, я вирішив, що на цьому мій туклік закінчиться та я попрощаюсь з грою. Проте наша влада в РЛ, як відомо, любить займатися чортзна-чим, і відправлення в частини відмінили. Ок, сказав собі я, почекаю до осені. Але восени історія повторилась: призов -> все у підвішеному стані -> відбій. Але слово треба тримати (щодо моменту закінчення гри), тому я продовжував туклікати 🙂

Нарешті, весна 2015-го. В понеділок, 27 квітня, я відправляюсь на військову службу, із наміром стати сумлінним карателем, і тому урочисто заявляю: Єрепа, час прощання настав!

Ця гра достатньо сильно на мене вплинула та дала деякий цінний досвід. Так, навесні 2010-го після зіткнень з російськими та проросійськими елементами, вирішив знову повернутися до рідної української мови, якою в РЖ і спілкуюся майже завжди. Я тролив русню та емесню, організовував президентські дебати та балотувався сам, завів кілька мультів (яких, щоправда майже одразу покинув) та репортив за мультиводство, ТОшив Пакистан (щоправда, достатньо пасивно) та партію Буддистів(ех, були часи!), до світанку засиджувався в армійському чатику, спостерігаючи за боєм, слухняно тиснув на кнопки в конгресі (Пакистану) та збунтувався під час свого депутатства в конгресі України, яке припало на перше президентство Імама, був опозиціонером та представником президента в конгресі (дуже короткий час), вимагав розформування Гвардії та пізніше сам служив в цьому підрозділі (втім, це вже була далеко не та Гвардія із зовсім іншою роллю), долучився до команди перекладачів, очолив її та набрав новий склад після того, як інші перекладачі покинули гру (Стіві повернувся в гру, але активним перекладачем так і не став)... Згадати є що.

Але вже давно я радше відбував повинність, ніж активно грав. Тепер є вагомий привід покинути Єрепу.

Дякую за гру і друзям, і ворогам. Наше спільне минуле зробило нас такими, якими ми є. Бажаю удачі!

P.S.: Після розібраних training grounds в мене залишиться трохи голду... Ті з перших 50 гравців, які залишать коментарі до статті (а не коментарі до коментарів), не перебуватимуть у МЮ та партіях упорків, отримають від мене невеличкий подарунок завтра ввечері. Решту майна я передам МЮ Арес.

P.P.S.: Акк нікому не віддам. Кому треба - нехай качається самостійно.

Для шаутів: Щодо кінця http://www.erepublik.com/en/article/-1344-2519260/1/20