Інерція

Day 1,030, 12:37 • Published in Ukraine Ukraine • by Oleksandr
Прочитав статтю Юріса. Прочитав і засумував ще більше, адже змушений визнати, він має рацію. Я згадую, як до двадцятого левелу був туклікером і не знав нікого з гри взагалі, просто працював і воював там, де закликав наказ МО, щиро вірив в Антанту та дивився на срачі з висоти пташиного польоту. Потім вирішив, що гра стане вельми цікавішою, якщо я спущусь на землю. Гра стала дійсно цікавішою, я вступив в УДП, і це чи не єдине, чим я не жалкую і не жалкуватиму ніколи, адже це люди, що відкрили в мене друге дихання грати.

Пройшов до Конгресу. Свого часу це було метою, а зараз думаю, що, мабуть, не варто було... Посада спікера опустила мене на землю, не опустила, гепнула і виваляла в буденності одвічних українських сварок, бруду, ненависті. Потім була посада фактично керівника МЗС, що, змушений визнати, видавила з мене останні соки. Важко працювати, коли твоєю роботою нехтують, приписують попили та ще щось, не згадаю вже. Моє життя закінчилось після першої каденції в Конгресі, тепер я існую, доживаю, рухаюсь за інерцією. Так як свого часу я добре розігнався, мій інертний шлях буде довгим, але не вічним. Колись він скінчиться, це майже невідворотньо, хіба що кожен з нас зробить висновки. От завжди хтось скаже "почни з себе". Я почав, зізнаюсь, часом буває навіть гидко, так вже заляпався. Деякі пасуться на троллінгу, як корови на пасовищі, а мене він вбиває, як невідворотня смертельна хвороба.

Озирнімось. Це давно не гра, це життя. Коли я вертаюсь додому, я знаю, що тут мене чекає робота, вже давно неприємна, але робота. Чому не йду? Все ще відчуваю обов*язок, але він згасає потроху кожного дня. Читав, комусь подобається це, ця людина закликала готуватися до наступних витків протистояння, зізнаюсь, знайдуться його однодумці по обидва боки. Але робота машини, що їде в неправильному шляху, все одно дорівнює нулю. Не закликаю вас задумуватись над написаним вище, заклики тут не діють. До чого ці меморандуми, агітації, брехня, якщо ми вимираємо? Навіть тварини, що ворогують у природніх умовах, забувають про це у скрутній ситуації. Ми ж цим навряд чи наділені. Так, навряд. А я все рyхаюсь за інерцією.