Український прапор над Радянським Донецьком (російською)
A T A M A N
Минуло 4 дні з дня незалежності. І, нарешті, усі "небайдужі" написали свою думку про це свято, і українському простору немає що прочитати - я пропоную вам історію українського анархіста, який був звичайним хлопцем у час отримання незалежності.
У своїй розповіді він розкаже як вивісив в 15 років над радянським Донецьком український прапор, як змінив думку націоналіста про анархістів і про життя прибічників української незалежності. Його розповідь російською мовою, але написане варте того, щоб відкрити гугл-перекладач чи спробувати осилити мовою оригіналу.
ДЕНЬ НЕЗАВИСИМОСТИ. МОЯ ИСТОРИЯ.
Этот текст я написал год назад. В общем-то добавить мне к нему нечего.
Это время вспоминаешь, как будто прочитанное в историческом романе. Только героем этого романы был ты сам. Это очень странное чувство. Будто ты бессмертен.
Моя юность. Моя независимость, мое осознание Украины.
Донецк.1989 год. Политические кружки, споры о будущем страны, открытие Украины заново. Запрещенная литература, газеты напечатанные в подпольных условиях в которых писалось то, о чем официально не говорилось. Я вешаю в школе, где учился, листовку с текстом гимна Украины. Ее хотят сорвать, но я не даю.
Огромный зал дворца молодежи в сотни людей на официальном сьезде официальной молодежной организации. Красное сукно на столе, партийная советская бюрократия в президиуме. Я выхожу на трибуну под удивленные усмешки. Смотрю в море людских лиц. Учащиеся, рабочие, военные... и начинаю говорить. Мне кричат из зала, я отвечаю дерзко. Говорю о революции, об Украине, бросаю в постные лица партийных контролеров украинские газеты. Зал аплодирует. Мне 14 лет.
Киев.1990 год. Мы гуляем по городу с моим другом студентом математиком. Мы приехали из Донецка в столицу напитаться воздухом истории. В Софийском соборе спорим об анархизме и демократии. О том, какое политическое и социальное устройство должно быть у будущей независимой Украины. На площади Октябрьской революции фотографируемся у Ленина. Скоро он падет.
В парке у Верховной рады студент учит меня правильно петь гимн. У меня не сразу получается первая строчка. 19 век сложная мелодика. "Ще не вмерла Україна...". Именно так, как революционный марш, как написал Вербицкий, как "Еще Польска не згинела", как "Гей, Славяне!". Весна народов! За нашу и вашу свободу!
Донецк.1990 год Митинги, встречи, сьезды. На учередительной конференции Народного Руха меня от фракции анархистов предлагают ввести в состав городского правления. "Сколько вам лет?" - Спрашивает Бойко. "15" - отвечаю. "Так он же несовершеннолетний!"
Предложение отклоняется.
На следующий день со мной беседует человек из КГБ. Основной его вопрос - кто из взрослых за мной стоит и управляет. Так никто же, черт возьми! Я сам управляю. Офицер не верит.
Донецк. 1990 год. Зима. Завтра 22 января. Намечен митинг у памятника Шевченко. Мы ночуем накануне у старика Марковича. Он старый диссидент, активный член Украинской республиканской партии. Вся его квартира как штаб. Повсюду флаги и кипы газет. Мы весь вечер слушаем в перемешку Аквариум и повстанськие песни. Червона калина, За Украину и гимн. Снова споры с моим товарищем, молодым шахтером Виктором, о политике. Я говорю Свободная Украина должна быть анархической, чтобы сам народ управлял и был хозяином. Он соглашается. Вскоре он уйдет из СНУМа ко мне, в группу Анархистов "Гуляйполе". А пока... "Слушай, а давай пойдем на площадь сейчас и вывесим на крыше украинский флаг!" - говорю я Виктору. Он соглашается. Мы берем прапор и идем к зданию Обкома партии. Кругом темно, только тусклые фонари пятнами света. Глубокая ночь перед 22 января. Мы находим подходящий дом и лезем на крышу. И там устанавливаем прапор.
Скоро утро и он будет виден всем. Первый желто-голубой флаг над нашим городом.
Это 1990 год. До конца СССР еще почти два года.
Утром на митинге меня забирает милиция. Я веду себя дерзко. Мне 15 лет.
Донецк. Лето 1991 года. Путч ГКЧП. В стране военное положение. Мы пишем на стенах города: "Мы не рабы!"
Горный мастер Константин привез несколько упаковок шахтной взрывчатки и запалы к ней. Наша группа организует сопротивление. Украина будет свободной.
"Мы не рабы!"
ГКЧП пал.
Донецк. Декабрь 1991 год. Организован все украинский референдум. Весь город в плакатах. Я наблюдатель на одном из участков в удаленном районе города. Не допустить фальсификаций. Мой напарник молодой националист из міста Черновцы. Мы провели с ним сутки на участке. Проверяли и контролировали. Сидим усталые пьем чай. Он говорит мне - "Слухай, а ви анархісти молодці. Я думав що ви за хаос, але бачу що ви серьезні"
Мы капли которые точили Стену. Таких личных историй тысячи. Много есть безвестных героев, которые делали свое дело тогда, и любили Украину искренно, наивно, по юношески дерзко, по своему.
Пусть сегодня все мы вспомним то славное время на сломе времен. Возможно об этом напишут. Скорее этого никогда не узнают.
Но эти юноши и девушки были. Слава им.
С днем Независимости Украины!
Я б міг провести партійну роздачу, чи якось інакше вплинути на вашу думку, але все що мені треба - це щоб ви просто ознайомились з написаним. Таких історій багато, але кожна гідна того, щоб її прочитати. Саме тому я закликаю вас - розкажіть свою історію про день незалежності в коментарях, або в окремій статті - впевнений - це усім буде цікаво.
Comments
Український прапор над Радянським Донецьком (російською)
https://www.erepublik.com/en/article/-1344-2703276
бежные... в трусиках, без головных уборов в такую-то жару... чертова хунта, проклятые каратели... уже тогда измывались над детьми великого донбасса!!!
Гарна стаття!
Хоч і на гузькому напісяно, але вот 🙂
*****
- Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
- Дух, наука, думка, воля
- Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер. ..
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень
Розвидняющийся день? [1880]
Іvan Franko
шо за метиси на фото? яснапанятна...
От, сцуко, ти ж піздун! Ти ж кончений лівак з анархо-комуняцькими поглядами.
Ти статтю прочитав? А що тобі відомо про участь анархістів у незалежності України!? На відміну від псевдо-нациків, анком - це ідея, яку підтримував чи не кожен українець початку 20 століття, ніякі УНР чи "Дєржави" не могли зрівнятись з армією Махно, яка налічувала в різний період від 70к до 140к солдат. До речі, ці люди не були смертоносцями, як в ВСУ, вони не були постійною армією, вони захищали свою батьківщину, а не державність, вони захищали незалежність.
Націоналістів більшовики не чіпали, націоналісти сиділи в окопах, поки анархістів зсилали до Сибору і морили голодом, як і усю східну частину України.
За що боряться націоналісти? Яке взагалі вони мають відношення до української незалежності? Ну, хіба що паспорта росіянам видавати за "заслугі перед родінай".
Ти, тупориле чмо, розсказуєш мені про гниду Махно, яке начитавшись графа Кропоткіна, вирішило ощасливити " крєстьянство Малоросії". Про гниду, яка злигалась з московськими большєвіками та виступало супроти будь-якої української влади. Про гниду, війська якої большевічки кинули ,як баранів на убій, а сам Махно ледь утік за кордон, де до кінця життя писав гнєвниє пісьма в адресу комуняк, та й здох , як собака, усіма забутий. Я сміюсь над тобою, бо ти такий же тупий , як і твій тупорилий кумир.
4 Махно (1) Нестор Иванович 1888 "Батька Махно". В 1910 приговорен к смертной казни за убйство чиновника. помилован, сидел в Бутырке, освобожден Февральской рев-ей. В Гуляй поле, возглавил отряд, с к-рым успешно дрался с гетманщиной, совершив более 120 налетов. В 1921 бежал в Румынию
комментарий к награждению:
за совместную с большевиками борьбу с «контрреволюцией» на Украине
Нагадаю, що коммуністи приховували своб зраду, і говорили про Махно як про бандита, і ти зараз робиш те ж саме.
Ти проти боротьби з Гетьманщиною?
Коли центральна рада розпочала ПОВЕРНЕННЯ землі українському селянству, Скоропадський відмінив усі, написані раніше, універсали. Сам же Скоропадський був ген-лейтенантом Російскьої Імперської армії. Ну, а власне сам до влади прийшов не з підтримки українців, а за допомогою німецьких колоністів.
Якщо пошукати, можна знайти купу інформації про домовленості Махно та Петлюри, тому що УНР це менше зло.
Насправді, в Україні влада була поділена на Радикалів (соцдемів, як Франко чи Скоропадський) і відвертих більшовиків. Проблема у тому, що і ті, і ті ліві державники, втілювали інтереси народу лише зелені повстанці типу Махно.
Після зради в Криму, коли 40 тисяч Махновців були розбиті більшовиками, боротьба продовжувалась до 21 року, але на цей раз анархісти воювали проти Державників та Більшовиків. До речі, ці ж самі державники і більшовики підписали мир між собою, за яким уся територія України перейшла німцям, під феодалом всія України Скоропадським.
Після втечі за кордон Махно не раз запрошували до себе анархісти з різних країн, в тому числі й іспанські, але Махно відмовився.
Ти говориш про українців як державу, я говорю як про народність.А різниця дуже велика, тому що я проти того, щоб українська держава принижувала український народ, як і кожна держава принижує свій народ. Українці будуть жити в достатку лише коли на "державному" рівні будуде прийнята максимальна децентралізація та демократія,для чого ж іще потрібна незалежність? Незалежність на то і незалежність, що ти НЕ ЗАЛЕЖИШ.
А тепер перечитай статтю, бо я зрозумів, що ти не читав її, тому пишеш відверті нісенітниці. Моя ціль - просвіта, а не срач.