Спогади солдата

Day 1,627, 12:04 • Published in Ukraine Ukraine • by Vernydub

З щоденника солдата: «Позаду нас палала Варшава… Місто, яке ще вчора, здавалося б, було центром Всесвіту, уже сьогодні лежало в згарищах. Ще вчора тут можна було зустріти людей найрізноманітніших національностей. Сьогодні ж лише де-не-де бродили солдати з автоматами в руках та жовто-блакитними нашивками на плечах… Я сидів на пагорбі і думав – а що ж далі? Відверто кажучи, нам уже остогидла війна. Вона остогидла мені ще тоді, коли під Краковом доводилось стріляти у своїх співгромадян – бійців загону генерала Вісента. Проте командування відверто хотіло таки вмочити свій чобіт у водах Балтійського моря і тому гнало нас уперед. День 1583 Нового Світу.»
«Сьогодні ми побачили шпилі Ольштина. Проте не те що увійти, а навіть наблизитись до містечка нам не судилося. Поляки зустріли нас в окопах і оборонялись з таким завзяттям, ніби це був їх останній бій. Для багатьох з них він, щоправда, таки став останнім. Під час штурму чергової вогневої точки нам повідомили, що над Краковом знову піднято польський прапор. Моральний дух армії різко впав. Бійці стали тишком говорити про дезертирство, проте офіцери всіляко намагались зупинити цей процес. Ближче до вечора до мене підійшов один солдат і сказав: «Тікаємо сьогодні. Хто хоче з нами нехай приходить опівночі до Великого Озера». Потім оглянувся чи нема офіцерів і пішов. Я одразу відкинув цю ідею. «Зі щитом, або на щиті» подумав я і пішов готувати зброю до бою… День 1584 Нового Світу.»
«Пролунали останні постріли… До цього часу писати не було змоги, так як наша армія була безсила проти могутньої польської армади і поспішно відступала. Тепер же польські гарнізони ввійшли в Севастополь і підняли свій прапор над будівлею маяка. Як не сумно визнавати, але цю війну ми програли. День 1597 Нового Світу.»
«Нарешті!!! Звершилось!!! Наша еНенька, яка щойно отримала нового Президента знову з’явилась на карті Нового Світу. Бій за Крим був запеклим як ніколи. Кажуть, що його можна порівняти лиш з аналогічним боєм за Крим проти бусурман, які колись тривалий час володіли еУкраїною. Я визволення від османів не застав, тому порівнювати не можу… Але я знаю і вірю, що це лише початок чогось справді величного… Але це вже тема для іншої історії. День 1601 Нового Світу.»
Тепер без записів зі щоденника. Якщо проаналізувати дану війну, то вона мені чимось нагадала історію, що лежить в основі «Слова о полку Ігоревім…». Після успішного розподілу польських земель між хорватами, румунами та болгарами, еУкраїнська держава, через два з хвостиком місяці, як і князь Ігор вирішила і собі слави здобути та «попити шоломом води із Дону», в даному випадку вмочити безжальний чобіт української армії у водах Балтійського моря. Як і у випадку з князями, наша армія свій похід почала просто чудово, попутно спаливши Краків та Варшаву. А потім стався переломний момент, половці чи в даному випадку поляки (навіть тут щось схоже), перехоплюють ініціативу ну і далі все по сценарію включно з об’єднанням князів князем Київським Святославом та об’єднанням усіх українських МЮ… навіть не знаю ким. Давайте припишемо Ксенону, раз він був Президентом в той час.

Чому я написав цю статтю. Я не мав на меті дескридувати чи возвеличити когось із еукраїнських діячів. Навпаки, я намагався бути гранично об’єктивним. Основною метою я мав показати як важливо хоч іноді звертатись до історії, нехай навіть еІсторії, для того щоб не повторювати чужих, а тим більше своїх помилок.