Join the new world

http://www.erepublik.com/uk/article/-3-31-2442457/1/20 для шаутів

Вот

в

Я не поет, а от Сосюра вже написав патріотичний вірш, який мені дуже подобається. Думаю вам теж усім 🙂


Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Слава Україні!!!

http://www.erepublik.com/tr/article/g-rev-1-31-2442583/1/20 yorum yapalım arkadaşlar.

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

(с) Василь Симоненко

V 12, S 14

Вірш представлю свій. Звісно я не пишу як Володимир Сосюра чи Василь Симоненко, але від душі, можливо високому жюрі, в одній особі сподобається 😁

Українська Via Dolorosa

Моя Вкраїно, мій страдженний краю,
Вже стільки виплакано сліз,
Пролито крові, встелено шляхи кістками,
Щоб бути вільною тобі повік.

І не одне століття бились за свободу
І українець і чужинець, закоханий у край.
Але й донині ти стікаєш кров’ю,
Земля батьків, де мав би бути рай.

Та маєш, краю мій, співочу вдачу
І розсипи скарбів духовних маєш ти.
Але вуста змикають можновладці,
Аби повік німим лишатися тобі.

У тебе відбирали право жити,
І право пам’ятати кров’ю залили.
Тобі брехали, краю мій, й оббріхували тебе,
Лиш Божу правду вбити не змогли.

Та був же час, коли пророкували,
Що будеш нести світу Боже світло ти.
А після дві імперії розшматували
І перестала зватись Україною тоді...

Та прийде час і здійснеться пророче слово -
Для багатьох народів станеш світлом ти,
Займеш достойне місце у короні
Царя Царів, Його любов відкриється в тобі.

Попередній вірш уже брав участь у подібному е-Репівському конкурсі, тому на всяк випадок викладу ще один мій твір. Це на тему Майдана. Як відомо, Україну оббріхують з початку нашої революції, рашисти намагаються очорненням нашої країни і нашого народу, відбілити себе і свої агресорські дії. Так було від початку і так триває і досі. Вірш, хоч і написаний в час ще "мирного" протистояння з владою Януковича, але він є актуальним і досі.

А ми народ!

Розказують нам нині, що ми натовп,
Безмозклий натовп з гнівом у серцях.
А ми народ!
Ми стоїмо за правду,
За майбуття, свободу, за життя.

Розказують, що протестуємо за плату,
Купив усіх нас західний буржуй.
А ми народ!
Ми стоїмо за правду,
Свободи голос, за свої права.
Розказують, що босі ми і голі,
Що просимось в Європу за харчі.
А ми народ!
Ми стоїмо за правду,
Щоб можна було жити на своїй землі.

Розказують...
Та мало що говорять,
Ми знаємо чого ми вийшли на Майдан.
Стоїть моя сестра чи брат зі мною поряд,
А значить вивільнимось разом із кайдан.

Перше місце розділили Не узнаваємий і Суперпікся

Дякую всім тим, хто оцінив мою творчість 😁

+1

v

v18

+1

п

комент

...

+

я не поет тому писати не буд) але задумка супер)

vote

На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад усе вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. -
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

+

V

Ну найкращий вірш - написаний власною рукою, тут рівних Суперпіксі нема, і їй безперечний вот, а щоб підтримати Миколу, то кидаю одну з своїх улюблених пісень, вірш, звсіно, не мій, я по прозі більше 🙂

Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,*
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.

Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.

А за горою в гаю виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!**

Дай мені руку; кличе славна дорога.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.

А за горою в гаю виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!

Сильна пісня

+

V

v

V 27 S 16

Трухну но кістками...


Як люди вродились, так зло учинилось
Черствість від часу взяли
Пройде той час та людей забере
І назад повернути не в змозі

Жахлива ця сила – потіха людей
Країну створили, страждання узяли
Час не зупиниш, зухвала ця сила
Сильна країна та люди слабкі

Брехні та сварки у кожному домі
Жорстокість та кривда витають усюди
Правди немає, егоїзм процвітає
Страждає країна, люди не дбають

Країна під гнітом, люди страждають
Чужії прийшли, країну ділити
Люди згадались, боронити схопились
Недбальство відплатить, люди вмирають

Стоїть ще країна, не пала під гнітом
Та часу немає, зло підступає
Заплутає хитро, брехню ще й підкине
Шоковані люди, зібратись не можуть

Зібратися варто, на захист піти
Підтримку узяти, з силами зібратись
Чи буде ще час? Чи зберуться вони?
Питання це людям, яка ж їхня думка?

Перше місце розділили Не узнаваємий і Суперпікся

+

Перше місце розділили Не узнаваємий і Суперпікся

Чергове коверкання мого ніку...((

v