У пошуці нових лідерів. Частина 1

Day 1,754, 06:17 • Published in Ukraine Ukraine • by Tikhenko


Добрий день дорогі друзі. Можете звичайно зі мною не погодитися. Але на мою думку. Основним завдання українського суспільства на найближчий час є не відновлення України від Сяну до Дону. І навіть не спалення Москви. Ми мусимо віднайти нових лідерів, нових національних героїв, які поведуть націю за собою до нових звершень.

Не думав, що колись настане час для подібних слів. Коли я починав грати, на зорі другого "хабробуму", ми мали протилежну проблему. Величезну кількість лідерів, що буквально рвали країну на частини своїм потужним лідерством. Тої кількості визначних осіб що у нас була вистачило б по нинішнім міркам на 5-6 країн.

Тоді ми знайшли порятунок у вибудувані складної системи важелів і противаг, які обмежували лідерство окремих осіб. Дехто з олдфагів мабуть пам’ятає сувору «форумну» дисципліни, пухкі томи е-конституцій, обов’язкові до виконання е-дикрети та е-накази. Навіть отримавши всю повноту влади – президент був значно обмежений у своїх повноваженнях сильним парламентом, що формував по суті дублючу вертикаль влади, із значною кількістю посадовців, комітетів та підкомітетів, власною скарбницею та запасниками. Кількість звітів що писалася в той час нинішнім новачкам важко уявити.
Втім, час ішов. Надзвичайно якісний бейбі був закінчився, а наступні постачали помітно менший наплив «мізків». Олдфаги потроху «відмирали», втомившись від нововведень і просто вважаючи що цю гру вони вже пройшли (що було великою мірою правда).

Стара система стримок і противаг стала надто громіздкою для соціуму який невпинно «спрощувався». І невдовзі була повністю демонтована. У цей період президент-лідер, що по суті представляв правлячу партію отримував всю повноту влади у спільності. Це все ще мав бути досить сильний лідер, що контролював і моніторив ситуацію 24/7, мав потужний кабінет міністрів на чолі із прем’єром. Кожному міністру по суті підкорялася окрема вертикаль – десятки менторів, кілька десятків послів по різних державах. Кожен міністр раз на кілька днів звітував про свою роботу. Міністрство інформації та пропаганди могло висвітлювати події що проходять у державі кожна кілька днів, і це все на додачу до президентських звітів. Президент отримував навантаження несумісне з веденням нормального життя у РЛ. Тому не дивно, що випадки коли президент залишався на другий строк були поодинокими.



Час минав. В якийсь момент виявилося, що повноцінно і якісно, нести тягар президентської роботи ніхто не хоче. Президентами все ще були перевірені олдфаги, що вміли і знали що робити, але робити їм це було ліньки… Як правило вони зосереджувалися на бойових діях і зовнішніх справах, залишаючи країну у інформаційному вакуумі. Про звіти, статті, інші речі що розважали народ почали забувати. Втім, поза владою ще було досить неординарних особистостей, ще траплялися гарні статті.



Лідери і далі вимирали. В якийсь момент на сцені залишилися, умовно кажучи, досвідчені заматерілі олдфаги з 3ма орденами президента і втомою богоподібної істоти що завершила творення світу в очах. І боязкі новачки, які стидаються писати статті, приймати участь у політичному житті. Яким бракне впевненості і бажання щось змінити. Яким не вистачає сміливості сказати – міняти треба не щось, а все.

Далі буде.

PS: Кожному, хто доєднався до гри в останній рік, і ще не встиг додати мене у список своїх друзів, щиро пропоную це зробити.