Join the new world

Трагікомедія у трьох діях. Виколупана з закутків свідомості, і адаптована до нашої , бісової , реальності.
( Зустрічатиметься невипадковий збіг, і нецензурна лексика. А в кінці і зовсім вульгарно буде... що поробиш - з пісні слів не викинеш! )

Отже перша дія ( шо нам новий день готує)

Аєродром провінційного російського Задрипанська. Травичка парує, на злітній смузі готується до злету старий та обшарпаний, та ,тим не менше, щасливий Ан-2. Останні приготування курсантів-парашутистів-першокурсників. Суворий інструктор ,затиснувши у зубах цигарку, проводить перевірку, роздаючи дружелюбні підсрачники та підзатильники.
Пілот дає відмашку про готовність піднятися у повітря, та несподівано перед суворим інструктором з"являється шкутильгаюча постать. Підстрибуючи на милиці, весь забинтований і загіпсований, до трапу рветься курсант Іванов.
" Таваріщ інструктар, паажалуйста вазьмітє мєня!" - благально звертається він ,водночас намагаючись однією рукою застебнути карабін.
" Пшол вон , мудак! Тибє каким , б*ять , язиком аб"яснять - нє паложена!!!" - стає зрозумілим що ця ситуація інструктору знайома, і дуже його дратує.
" Пажалуста, абищаю на єтот раз откроєтся" - ніяк не вгомониться курсант в гіпсах.
" Б*ять, два раза нє аткрилса , а тєпєрь аткроєтса?! Там ж твой п*зд*ц!... А, б*ять , залєзай мудак"

Друга дія (голодні реалії)

Мальовниче, але дуже занедбане село , загублене серед степів України. Подвір"я колгоспу. Збори колективу. На імпровізованій трибуні ( кузов ЗІЛа ) голова, агроном, ветеринар... коротше вся еліта. Слово бере голова.
" Люди добрі, ви подивіться, шо, к*рва, робиться! Поле незібране, урожай гниє! Корови недоєні, свині, к*рва, не годовані! Це як то кажуть - всьо , к*рва ,прапало!!! Шо нам робити я не..."
Несподівано його спітч перериває глухий удар від падіння тіла. Позаду, з поля кукурудзи лунає стогін та відбірний російський мат.
Голова спересердя плює на землю, кидає туди ж свого кашкета, і зі словами : " І ще той парашутіст, к*рва, всі городи витоптав!" зповзає з кузова.

Третя і остання (гіпотетична)

Край села. Запилючена дорога по якій опустивши очі ,зі сторони колгоспу гребуть корова і свиня. На траві край дороги примостився ,худющий від регулярного недоїдання, пес Бровко, і замріяним поглядом дивиться в нікуди. Подруги копитні каближаються до нього з явним бажанням зав"язати діалог.
" Здоров Бравя, хірові справи, пішли звідси з нами" - розпочинає корова.
" Ага, ліняєм в сусіднє село... там колхоз побагаче" - підтримує тему свиня.
Старий кобель підіймає очі на тварин, деякий час мовчить, та накінець кидає фразу -
" А нашо мені - в мене тут перспективи хороші!"
" Та які тут перспективи, тут жопа , звідси треба линять!!!"
" Перспективи хороші! Голова на зборах казав - ще місяць такої житухи, і ми всі у Бровка сосатимемо!"