Free Wi-Fi або Ленін і колода.
BondXXL
1 травня у багатьох країнах світу відзначається міжнародне свято - День праці, яке спочатку носило назву День міжнародної солідарності трудящих.
1 травня 1886 р. американські робітники організували страйк, висунувши вимогу 8-годинного робочого дня. Страйк і супутня демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією. При розгоні такої демонстрації в Чикаго 4 травня загинуло шестеро демонстрантів. У ході масових виступів протесту проти жорстоких дій поліції, які тривали наступного дня, внаслідок вибуху кинутої невідомим бомби було вбито вісьмох поліцейських, поранено щонайменше 50, й у перестрілці, що сталася за цим, було поранено щонайменше чотирьох робітників (за деякими даними, до п'ятдесяти убитих і поранених), кілька десятків осіб дістали поранення.
За звинуваченням в організації вибуху восьмеро робітників-анархістів були засуджені до повішення. За пропозицією американських робітників, які намітили свій страйк на 1 травня 1890 р. саме в пам'ять про страчених, Паризький конгрес II Інтернаціоналу (липень 1889) оголосив 1 травня 1890 р. Днем солідарності робітників усього світу і запропонував відзначити його демонстраціями з вимогою 8-годинного робочого дня та іншими соціальними вимогами.
Вперше День міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 р. в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах. Комуністи вперше відзначили 1 травня у 1890 р. у Варшаві.
У Російській імперії його вперше неофіційно відзначили 20 квітня (3 травня) 1911 р. У 1917 р. після Лютневої революції Першотравень вперше відсвяткували відкрито: мільйони робітників вийшли на вулиці з гаслами: "Геть міністрів-капіталістів", "Вся влада - Радам", "Геть імперіалістичні війни!". У 1918 р. в РРФСР це свято стало державним під назвою День Інтернаціоналу. Назва свята неодноразово змінювалося в офіційно виданих календарях: Свято міжнародної солідарності пролетаріату (1930 рік), Бойове свято міжнародного пролетаріату (1943 рік), День всесвітнього свята трудящих (1946 рік).
Упродовж тривалого часу Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби, мав "політичне забарвлення" і відзначався демонстраціями, був прикрашеній портретами політичних діячів, передовиків виробництва, гаслами, закликами, плакатами та діаграмами про досягнення в тій чи іншій галузі народного господарства, науки, культури. Але поступово цей контекст губився.
У Швеції, починаючи з 1 травня 1908 р., в це свято збиралися кошти для боротьби з хворобою робітників — туберкульозом, і тому 1 травня також Міжнародний день білої ромашки.
У радянські часи Першотравень став фактично державним святом. Його любили не стільки за солідарність з робітниками всього світу, скільки за те, що травневі свята і День Перемоги давали можливість і згадати про прекрасні трудові традиції, і про минулу війну, і скопати городи, посадити картоплю, моркву та цибулю.
З травневими святами також пов’язане таке явище, як суботник.
Перший суботник було проведено у СРСР 1919 року на заклик Володимира Леніна поліпшити роботу залізниць. У ніч на суботу 12 квітня 15 комуністів депо, пропрацювавши 10 годин, відремонтували 3 паровози. 10 травня пройшов перший масований суботник — 205 чоловік.
В Україні має значення — праця «задурно», «на шарка» — під час котрої виконується робота котру б мали виконувати за гроші міські служби чи відповідні організації — в котрих переважно використовуються студенти та бюджетники.
А ось прагматичні американці 1 травня працюють. Країни Європи теж не згадують американських робітників. Але в Англії 1 травня — вихідний. У 1977 р., коли лейбористська партія була при владі, цей день став державним святом, що викликало у консерваторів шок. "Ну ось, дочекалися: незабаром й у нас буде соціалізм", — писала лондонська Times.
Сьогодні це свято відзначають у 142 країнах і територіях світу 1 травня або в перший понеділок травня. Для ряду країн традиція збирати людей під прапори профспілок ще збереглася, але в більшості держав це все ж не політичне свято, а саме День праці, яскраве весняне свято, коли організовуються народні гуляння, виступи артистів, ярмарки, мирні ходи і безліч розважальних заходів. А для когось це просто ще один вихідний, протягом якого можна просто відпочити або провести час із сім'єю.
До речі, в деяких країнах (до них відносяться, наприклад, США і Японія) День праці відзначають в інший час. Більш ніж у 80 країнах (включаючи Індію) День праці не відзначають.
З 1 травня тісно пов'язане виникнення маївок. Це зібрання всієї родини або компанії для проведення пікніка. Пікніки проводяться 1 або 2 травня. Ця традиція святкування на природі, мабуть, була вигадана в СРСР і збереглася до наших днів.
UA чекає саме на тебе! UA чат
P.S.
Оригінальна стаття
Вікіпедія
Comments
Цікаво те, що реально вихідним з відпочинком, в нашій родині (і у багатьох знайомих) це стало після смерті комунізму ))
При комуняках було так. З ранку парад, після обіду город ))
> 1 травня 1886 р. американські робітники організували страйк, висунувши вимогу 8-годинного робочого дня. Страйк і супутня демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією.
-- в перекладі з мови агітпропу людською мовою: страйкарі організували масову сутичку із поліцією.
До речі, а 8-годинний робочий день, не нині, а ще у 1886р. (!) - чи це часом не хамська вимога, як на такі давні часи? Навіть сьогодні, при незрівнянно вищій продуктивності праці, люди нерідко працють по 10 год. в день.
Це показує наскільки прогресивнішим там є суспільство. До нас все доходить із запізненням. Ну, і так, на відміну від заходу, нам і досі потрібно боротися за свої права. В супермаркетах(гіпермаркетах) і по 12 працюють.
Я трохи не про те. Кому таке не пасує - працювати по 10-12 годин, за відповідну оплату звичайно - може звільнитись і знайти собі якусь легшу працю.
От що неприпустиме, то створювати монополістичну банду працівників (т.зв. профспілку), яка насиллям і бандитизмом буде домагатись своїх вимог.
А що далеко не всі працівники є схильні до мафійної діяльності, то головне, чим займаються оті "бойові" профспілки, то розправа зі своїми колегами, котрі згідні працювати на умовах працедавця. Фізичні розправи над чесними робітниками, які не хочуть приєднуватись до мафійних дій, то були найбільш розповсюджені злочини профспілкових мафій, вони навіть відсували на другий план профспілковий рекет щодо підприємців.
Дійшло до того, що в "прогресивних" країнах деякі старі профспілки (докерів, сміттярів тощо) є структурними підрозділами класичної мафіїї (напр. сицілійських синдикатів в США).
Навчені таким гірким досвідом, працівники нових галузей (як інформатика чи мікроелектроніка) взагалі не сприймають "профспілкову ідею" і не творять там профспілок.
Мафійні монополістичні змови робітників нічим не ліпші за монополістичні змови підприємців. Одне і друге то зло, як для економіки в цілому, так і для простого робітника. Виграють на тому лише організатори (профспілкові чи мафійні боси).
Але ж мова може йти, про норму і понаднормові з відповідною оплатою за власним бажанням, а не з примусу, коли в тебе просто немає вибору, інакше тебе звільнять. А в цілій країні, наприклад, прийнято працювати мало не до виснаження... Думаю, саме з цих міркувань і були протести, коли у людей просто не вистачало часу на власне життя. Можемо порівняти, як працюють сьогодні, наприклад, в Швейцарії - 6-ти годинний робочий день.
Між ін., норми виробітки встановлює адміністрація підприємства. Які вважає за слушні, такі і встановлює. І це є нормально - господарем на підприємстві є власник (зглядно уповноважені ним люди).
З примусу працюють лише раби або кріпаки, а наймані робітники завжди добровільно. Що в XVIст., що в XXI-му. Найм на роботу це є угода про працю між наймачем та працівником. А угоди, як відомо, в цивілізованому світі прийнято виконувати. Або відкрито розірвати, коли стороні виконувати не вигідно (це означає звільнення з ініціативи відповідної сторони: працівника чи наймача).
До виснаження (і навіть більше) працюють подекуди і досі, але то такий добровільний вибір тих людей. Хто не хотів чи не міг так працювати, то навіть 300р. тому міг знайти легшу роботу, зрозуміло що за пропорційно меншу оплату.
Люди хочуть отримувати якомога більше, вкладаючи якомога менше зусиль. То нормально і природно. Завжди йшов торг між двома сторонами: наймачами на працівниками, де кожен намагався і намагається виторгувати собі ліпші умови. Так працює кожен ринок.
А от що ненормально і неприродно, то коли одна сторона силоміць змушує іншу сторону прийняти її умови. Це вже не ринок, а бандитське насилля. І саме для такого були вигадані профспілки.
P.S. Про 6-год. робочий день в Швайцарії то просто неправда, там працюють 40год. на тиждень. Найкоротший робочий тиждень у Франції - 35 годин (7 х 5 звичайно). І таке примусове (державне) регулювання звичайно ж країні на добре не вийшло.
Помилився. То в Швеції 6-ти годинний робочий день.
Ось, до речі, які норми в різних країнах:
https://news.finance.ua/ua/news/-/382615/ne-napruzhuyuchys-v-yakyh-krayinah-najkorotshyj-robochyj-tyzhden-infografika
[removed]
А картинки в тему підібрано! 🙂
Старався 🙂