[Fun] Хроніки давно забутих днів, “І всякого звіра можна вполювати”, Частина 1
ollehhh
Доброго часу доби любий читачу!
Ось підійшла друга історія з мого циклу 😉
Хроніки давно забутих днів!
“І всякого звіра можна вполювати”
Сонце було ще в самому зеніті коли Марк підходив до лісу. Це не той маленький лісок, який ми можемо зустріти коло кожного невеликого містечка чи селища. Це був величезний ліс, щоб вам було зрозуміліше, обійти його можна десь за 2 тижні. В ньому можна було зустріти від маленьких кущів з ягодами, до багаторічних височезних дубів. А звірина, це взагалі зовсім інша історія, там можна вполювати практично будь якого звіра, що міг би потрапити вам до голови. Та що там звичайні звірі, ходять чутки про срібнорогих оленів, сатирів, лісних німф та дріад. Проте це не мішає ходити на полювання всім бажаючим прохарчуватися, в пошуках наживи чи взагалі прославитися вполювавши містичну істоту. До одних з таких відчайдухів і належав герой нашої невеликої оповіді.
Марк був доволі молодим чоловіком, на вигляд років тридцяти-сорока. Не зважаючи на це на його лиці виднілись всі труднощі, з якими він зустрівся протягом свого життя. Звісно ще й зморшки додавали йому декілька лишніх років. Очі ж в нього були смарагдового кольору, в них виднілася мудрість та втома не притаманна людям його віку. Волосся було доволі довгим, трішки нижчим за плечі, проте обв’язаним позаду в одну косичку, щоб не заважала оглядати все довкола. На життя як ви вже напевно й самі зрозуміли він заробляє полюванням, адже його дома чекає дружина з двома дітьми. Тож відповідно до професії він має міцну доволі кремезну статуру. Не одну тушу він тягнув на свої плечах, це теж дало свій вплив на нього, правда його важко описати.
Одягнений він був в шкіряну жилетку з легкою конопляною сорочкою під нею. На голові в нього була темно зелена пов’язка, яка майже не кидалася в очі, проте добре захищала голову від нагрівання. На ногах в нього були довгі шкіряні штани, без яких він повертався б з кожної такої подорожі в кров порізаних ногах. На ногах в нього були невеликі черевики, але достатні, щоб перебиратися через неглибокі переходи на річках та потічках. На правому плечі висів довгий мисливський лук, майстерної роботи, з недавно натягнутою новою тятивою. На перевіс на спині в нього звисав сагайдак з двома десятками новеньких стріл. З лівої сторони на поясі звисав мисливський ніж для тельбушіння. Ніж для зняття шкір він залишив в хатинці ще після попереднього полювання. На правій стороні звисала доволі велика сумка, в які ще зовсім недавно був його обід, а зараз там залишилося лише ще два десятки наконечників для стріл та трохи картоплі.
Герой прямував вглиб лісу де розташовувалася мисливська хатинка, де він ма зустрітися з ще двома мисливцями з сусідніх сіл. Він надіявся дістатися туди ще до заходу сонця. Оскільки йти залишилося ще трішки більше години, в нього було вдосталь часу, тому він вирішив зібрати ягід та грибів по дорозі. Вже підходячи до мисливського табору він помітив молодого зайця, який випасався на невеликій галявині. “З нього вийде непогана вечеря” подумав Марк та вирішив вполювати звіра. Отже мисливець причаївся в кущах неподалік галявини, приготував лук та стрілу та очікував поки маленьке створіння наблизиться достантньо для влучного пострілу. Оскільки сонце вже наближалося до заходу, а зайчик наситившись збирався до сну, здобич без проблем втрапила до цієї невеликої пастки. Чоловік спокійно витягнув стрілу з бідної тваринки, витер її, підібрав здобич і попрямував до хатинки.
Ця будівля знаходилася на березі невеличкої річки. Побудована вона була з дерева, дах був солом’яним. В середині була всього одна проте доволі простора кімната, посеред якої стояв великий стіл для свіжування тварин, поряд стояв трішки менший з приборами для цієї непростої справи. В дальньому кінці цього невеликого приміщення стояла шафа, де стояли спальники та посуд. По правій стороні від неї стояла бочка для води та відро, щоб можна було її наносити, а по лівій стороні на стіні висіли сіті для ловлі риби. В правій стороні від входу стояла ще одна шафа, де зберігалися різноманітні пастки для всіх видів звірів, з лівої ж сторони стояло ліжко та скриня, що належали нашому героєві.
Перед хатинкою знаходилось місце під вогнище, позаду ж неї знаходилася вигрібальна яма, куди вони зносили потрохи тварин та інші більш особисті речі. Річка знаходилася по лівій стороні від будівлі, по правій же ж стороні знаходилася хитромудра конструкція, на які підвішували більшу звірину, щоб зручніше було витягати нутрощі.
Коли наш герой підійшов до хатинки, одразу ж відклав свою торбинку, а після того лук та сагайдак. Зайшов в середину та поставив здобич на стіл, зняв зі стіни сіті та пішов закидувати їх, щоб завтра можна було зварити ухи. Після цієї процедури, чоловік назбирав хмизу, розпалив багаття та розпочав поратися з зайцем. Ця процедура зайняла в нього пів години часу, шкурку він поклав на камінь коло будинку, щоб вона висушилося за наступний день. Потроха він викинув до ями та почав обжарювати м’ясо обмазане ягодами для пом’якшення та покращення смаку. Жуючи залишки ягід він задивився на тліюче вугілля та згадував, як він палив вогнище разом зі своїми синами та дружиною. Після ситної вечері він набрав собі у відерце води та заніс до будинку, на випадок, якщо захоче пити посеред ночі. Мисливець засинав з очікуванням майбутнього полювання.
Ранок розпочався тихо, нічого не передбачало біди, сонце щойно зійшло і річка була на диво тихенькою. Марк вирішив підтушити залишки м’яса разом з грибами та деякими травами що росли неподалік. Смачно поснідавши він набрав води в казан та поставив на вогнище, з щойно підкинутим хмизом. Після того чоловік витягнув сіті з води, меншу рибу вкинув назад у воду, щоб ще підросла, а більшу (їх було 5 рибини) поніс до вогню та підготував їх до приготування. Дві рибини пішли до казанка разом з травами та картоплею, ще три рибини він вирішив відкласти на вечерю, коли її можна було б смачно піджарити в приємній компанії з друзями. Надалі мисливець пішов готувати свої знаряддя для полювання. Ближче до півдня підійшли його друзі, ще з далека радісно вигукуючи його ім’я.
Вони всі разом поїли свіжої ухи, згадали попереднє полювання, поговрили про життя, вирішили свої подальші плани та пішли розміщуватися коло будинку. Всі разом на полювання вони підуть вже завтра, оскільки всі були втомлені з дороги та хотіли відпочити. Проте наш герой вирішив всетаки ненадовго піти, раптом натрапить в околицях якого звіра.
Далі буде... А поки ловіть няшку
Всім добра!
P.S. Хочу почути вашу думку, бажано конструктивні фідбеки, щоб вдосконалюватись, той що сподобається найбільше отримає 500 або 1000 ку3 хавки, решта теж якісь плюшки!
Ця стаття є проявом доброї волі, вона випущена виключно у розважальних цілях не маючи на меті когось образити.
“Щаслива людина занадто задоволена сьогоденням, щоб занадто багато думати про майбутнє. “
Альберт Эйнштейн
Comments
[Fun] Хроніки давно забутих днів, “І всякого звіра можна вполювати”, Частина 1
https://www.erepublik.com/uk/article/-fun-112-2667899
Непогано)))
Навіть дуже добре!))))
залишилось знайти баланс між описом та історією.
Історія цікава, манера письма мені дуже до вподоби!
Але це не позбавляє її граматичних помилок) Не задля того, щоб придертися, а задля того, щоб вони не зустрічалися знову)
не мішає ~ не заважає
лишніх років ~ зайвих років
На життя, як ви вже, напевно, й самі зрозуміли, він...
Тож, відповідно до професії, він...
*темно-зелена
без яких він повертався б Із кожної такої подорожі Із в кров порізаними ногами
тельбушіння? Радше "для патрання"
вглиб лісу, де...
Вже підходячи до мисливського табору, він помітив...
“З нього вийде непогана вечеря” - подумав Марк
Отже, мисливець...
та інше.
Пи.Си: коми ставляться там, де чуються! До біса затерту граматику!
Згоден про коми.
Щодо слів - то викується з часом.
Я навіть уваги не звернув, якщо чесно)))
І все таки, як не крути, ця історія набагато краща за попередні!?
Leon51, попередні не читав, хоча ця дійсно тримає високу планку! А щодо слів, то якщо помилок навмисне не помічати, то самі по собі вони ніколи не викуються)
пиши дальше
v
впадло читати)000
Вот
Нуб
чекаємо продовження! вот
Вот
Зі стилістичних помилок:
потрапити вам до голови -- спасти на думку
кидалася в очі -- впадала в око
зібрати ягід та грибів по дорозі - дорогою
Для покращення стилістичної "чуйки" можу порадити час від часу передивлятись такі переліки типових помилок:
https://goo.gl/56yvBW
http://kultura-movy.wikidot.com/vybir-slova
"знаходилось" - не лінуйся шукати синоніми.
"пастка" - це була засідка
Шкурку зайців зазвичай сушать не на камені, а на спеціальній трикутній дерев'яній рамці - "правИлі": http://krolikoved.ru/node/170
Забагато деталей перевантажують текст. Описи в оповіді необхідні для надання контексту подій та створення потрібної атмосфери (настрою). Ідея твору має диктувати доцільність описів. Тож скелет твору краще вибудовувати у драматургічному стилі, а потім вже нарощувати м'ясо та шкіру, але так, щоб не вийшло занадто гладкого створіння 😉
Цікаво.
Вотнув.
Місцями занадто часто повторюються одні і ті ж слова: "в нього" - при описі героя; "стояла/стояло", "в лівій/правій стороні" - при описі будинку.
"...куди вони зносили потрохи тварин та інші більш особисті речі." Що? Які особисті речі можна знайти у вигрібній ямі?
Сполучник "та" перетворив потрохи тварин на особисту річ.