Пригоди Вінстона Сміта на теренах еУкраїни

Day 3,016, 11:15 • Published in Ukraine Ukraine • by CerezaR.

Передмова: дана стаття не несе ніякого політичного підґрунтя, вона не відноситься до будь-якої із сторін будь-якого протистояння. Стаття не відносить ні до якої людини особисто, але охоплює в загальному усіх нас. Текст не хоче образити чийсь світогляд, чи переконання, або ж особистість окремо. Будь-які співпадіння із реальністю просто збіг. Неадекватні коментарі зразу ж показують розумову незрілість їхніх авторів. Стаття не має ніякого стосунку до механіки гри і ніяк її не осуджує, вона спрямована лише на ком'юніті

А тепер я вас усіх вітаю, після тої довгої передмови. І ще хочу попередити, що в статті буде многобукаф, тому тому, хто не звик читати, раджу відмовитися від читання статті 🙂 Ну, поїхали!


Сидів я якось вечерком, допиваючи горнятко чаю, завжди хороший спосіб розслабитися після напруженого дня, і вирішував, чим зайнятися до сну. З найочевидніших варіантів було в щось позадротити, або ж продовжити ознайомлення з Геллером, і там, і там були свої плюси і мінуси, але раптом я згадав про бажання написати статтю, у яких би вивів свої спостереження, які я безпосередньо проводив тут, в еРепі. Точну дату початку цього досліду назвати важко, але явні показники почали проявлятися десь в кінці травня ще 15-ого року, можливо і раніше, але я тоді відпочивав від гри і не можу знати.
Ходять легенди, що ще не так давно, у кожного з нас була така корисна властивість, як думати, і не просто "думати", а оцінювати, аналізувати, створювати свої ідеї і переконання, але на цей час я б назвав цю властивість уже багом у виробництві. Не хочу здатися високомірним, але я постараюся дещо зараз обдумати, а як вам цікаво, то прочитайте


Моє, таке собі, спостереження полягало у вивченні, як думають люди тут в грі, сказати чесно, більшість з вас взагалі не думає, а просто повторює за кимось іншим, або ж виконує певні вказівки. Ну, скажемо так грубо, то десь із 70% загальної кількості. Про таких людей гарно сказав Горшок: "Вы в зале сидите и ваши нервы словно нити, надежно пришиты к пальцам моим...". В принципі вони теж піддаються впливу основної теми статті, але в загальному ідеї у них насаджені. Ще, можливо 2-3% мають свою думку, вміють думати самі і відстоюють свої переконання, на жаль, такі люди мало активні, або ж періодично активні, і я можу назвати лише декількох таких, справді, особистостей. Ну і решта, які складають переважний і постійний актив еУкраїни, наділені таким чинником, як дводумство, в означення я не вдаватимуся, але поясню на прикладах:

Напевно усі, хто знають про дводумтсво, зразу ж згадують те, що 2+2=5, хоча вчора воно ще рівнялося 4, але ж під дією певних факторів воно стало уже 5 і така є істина природи.
Ну і інший яскравий приклад - це те, що ми спокійно можемо сказати, в певних, або особистих цілях, що чорне - справді є білим і, в супереч очевидним фактам, таке завжди було. Але то не проста віра, то знання, ми знаємо, що чорне - біле і потрібно забути, що біле було колись білим. Брехня!
Я переконаний, що усі ми стикалися із дводумством, я можу навести, ну для більшості з вас, приклад, коли ви різко міняли думку, імітуючи, чи справді вважаючи, що по іншому не було і зараз таке, як було завжди. Вчора не було, завтра не буде, є лише сьогодні. І не кажіть, що це не так. Під дією різних чинників звичайно. І добре, коли ви насправді вправляєтесь, коли міняєте думку, але переважно це виконується заради власних цілей, і лицемірство стало звичайною справою в наші дні.

І я не хочу сказати, що я не такий, ми всі такі, ми усі граємо ролі один перед одним. Ви усі моя публіка, а як, як і інші, спостерігаємо за вами усіма. Ми усі актори власного театру.

І я впевнений, що дволикість в дечому корисна. "І що з того, що вчора ми воювали з Остазією, а в союзниках мали Євразію, а сьогодні ж Євразія є нашим ворогом, а Остазія братній народ? І я думаю, що так було завжди, ми все воювали з Євразією і крапка." Звичайно, дволикість була б просто іграшкою, якби ми не стали в неї вірити, ми перемогли нашу пам'ять, ми підкорили дійсність, ми самі віримо в докази, які придумали 5 хвилин тому, нам то уже ніхто не насаджує, далі, лише справа вдало їх використати, а це не так і важко.
Чому прослідковуються такі тенденції?
Ну, перш за все, на нас хтось, або щось впливає. Ми піддалися спокусі, або страху і далі чинимо так, як на велять, думаємо так, як нам велять, а це не так важко, коли у виробництві не допустили багу.
Друге, це звичайно, відсутність характеру, цю тезу можна віднести і до першої, бо над нами беруть контроль тоді, коли ми не контролюємо себе, але ми й самі можемо ставати від когось залежними, навіть, якщо цього не було сплановано теперішнім кермовим.
Ну і третє - це жалість, жалість до самого себе, ми шукаємо того, хто може за нас заступитися, а, в той же час, стаємо залежними від нього.
Звичайно, це лише вершина айсбергу, але на цей час досить.
То чи можливо зняти маску? Перестати грати якусь роль, бути маріонеткою і стати самим собою, із власними думками і переконаннями? Я схиляюся до відповіді, що ні. Бути в образі надто легко, багато вчинків можна списати, забути, змінити, переписати, видати іншими, спаплюжити та й взагалі просто викреслити. Дводумство нам в помічники! Відстоювати свою думку, проти натовпу надто важко. Будь-який бунт буде подавлений. І навіть, думаючи, що ми перемогли, ми просто міняємо шило на мило. Чи варто стояти твердо на своєму слові? Так! Але слово має бути чесним, тоді воно буде гідним зусиль за нього. Як казав легендарний Макаревич: "Не стоит прогибаться под изменчивый мир - Пусть лучше он прогнется под нас...".
Я можу сказати багато чого, і б хотів це зробити, але і ті, небагато, хто почали читати цю статтю, ще менше, що дожили до середини і ще менше, що читають цей рядок, уже не витримують, тому хочу побажати вам бути чесними самі з собою і не лицемірити до всіх іншим. Нехай щастить!



Для шаутів:
Пригоди Вінстона Сміта на теренах еУкраїни
http://www.erepublik.com/en/article/-1344-2584266/1/20