Людська вдячність ( на конкурс Мінкульту)
Anna Kotana
Свого часу мені довелося працювати в приватному медичному закладі, котрий спеціалізувався на лікуванні венеричних захворювань.
Кілька років потому, коли я працювала в іншій сфері, і думати вже забула за хворих, йду я з ринку з важкими торбами і тут хтось мене гукає.
Озирнулася - нікого знайомого. Але галас луна на весь ринок: "Аннннушкаааааа !!!!"
Знову дивлюся довкола і не бачу знайомих.
І тут на мене летить мінімум 120 кіло чийогось щастя і 2 метри чиєїсь любові з палаючими очима і посмішкою в 32 зуби, але я зовсім не впізнаю сього файного хлопа ...Я розгублена.
А він все ніяк не може вгамуватися, крутиться дзигою навколо мене і вола, як шалений, на весь базар:"Так це ж я - Вася !!! Ну Вася Я, НЕ пам'ятаєте? ДОХТОР, ви ж мене просто врятували !!! Ну пригадайте !!!! Вася я! Ну !!!???"
Я геть спантеличена. Мабуть моє обличчя виказувало повний подив, адже чоловік не вгамовувався: "Ну пам'ятаєте?!!... Осінь, дощ ....б.я..., а у мене - гонорея !!! Тепер згадали ?!.."
Я лупаю очима и ледь стримую сміх.
"Ой, так давайте ж я Ваші торби заберу, давайте ж я Вас відвезу хоч на край світу !!! "...
Мені довелося мерщій погодитися, інакше збігся б увесь базар послухати цю божевільну оду радості... Народ сміявся, переглядався і кликав знайомих, щоб поглянули, як цей величезний ведмідь згріб однією рукою всі мої торби, а іншою, вільною рукою, підхоплював мене, переносячи через калюжі і, немов вазу богемського кришталю, помістив мене в танк типу "Хаммер"...
А ще кажуть, що люди невдячні... 🙂
З любов"ю - майже ваша Котана 😉
Для шаутів:
Людська вдячність (на конкурс Мінкульту)
http://www.erepublik.com/en/article/-1344-2512721/1/20
Comments
що за конкурс?)
[MoC] З днем вар’ята! + КОНКУРС(золотий)
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2512599/1/20
Вот🙂
Гонорея -іще те щастя. Тож не дивно, шо він тому радів🙂
а мене завжди веселила гра слів - якщо змішати Gonorrhea і англійське "honour", вийде щось типу "Honourrhea", "благородна хвороба"
собсно так.
Вот майже нашій Котані 🙂
Супер історія)
[removed]
Панимаешь, наша Аня просто лечила етово крокодила от несварения желудка, да?
отаке то буває
Ще й не таке буває))) У мене ціла низка оповіданнячок на медицинську тематику. Друг переконує, що тре публікувати, але я вважаю, що зараз є більш серйозні теми...
підтримую твого друга, Анничко!
готуй до публікації і видавай
книга - то вічне!
Гарно написано. Ммм...))))
Дякую Котанка, що ти є.
вотед,шаут,і ще там шось!))
вотед
)
в
отеє
д
vote
😁)))
І Ви пізніше одружилися?
Яка тебе різниця, не з тобою ж. То кури там у кутку.
Шановна особа вихованого типу , питання адресувалося не Вам. Також я маю повноцінне право запитувати і в тому питанні немає нічого обідного. Якщо автор статті скаже , що питання її зачіпило або обідило , я вибачуся і удалю . А Ваша манера спілкування бажає кращого. Вам бажаю не курити в кутуу , а вести себе виховано .
Розуміеш, ввічлеве моє тролятко, є такі питання що їх просто непристойно задавати. Наприклад скількі дамі років. Або з ким вона одружена. Або чи криві у мене ноги. Тому не хочеш курити, ну придумай ще щось чим рот можна заняти...
🙂 Ні, не одружилися. Я ніколи не мала слабості до "крутеликів" і бандюків)
До того ж, на той період я була заміжня за колегою-лікарем, майбутнім визначним гравцем е-републік, майбутнім футбольним ультрас, майбутнім татком мого сина, майбутнім активістом Майдану і воїном ПС...
Любов не питає чи є у тебе "Хаммер" і який ти на зріст) Амур просто стріляє без поправки на вітер у самісіньке серце...
В тебе чоловік гідний поваги. І ти пишаєшся ним це радує , головне що любите один одного . А питання я задав не зважаючи чи в статті було б хаммер і здоровань . Просто цікаво стало , а може так доля склалася . Я не хотів навіть натякнути в сторону , що дівчатам головне машини і гроші ) Я в Амура не вірю , якщо чесно . Це просто доля той(та) єдина людина , яка з'явиться в твоєму житті )
Успіхів Вам в житті та і в грі , якщо треба буде якась допомога дайте знати)
Дякую за теплі і щирі слова. Я зрозуміла, що йшлося не про Хаммер і не про гроші) А доля складається на стільки непередбачувано і неочікувано... З того, що було, вже багато чого не існує.
А в Амура все-таки ще вірю)
І тобі успіхів в житті і фану у грі. На жаль репка себе практично вичерпала в порівнянні з тим, що було 2-3-5 років тому, але раз ми ще тут, то, певно, щось нас тримає 🙂
Ну вірити в щось це прекрасно . Ну мене тримають люди в чатах і все . Чого хотів того добився в грі вже . В політику не лізу , бо це заяві нерви . Тому я думаю в тебе також , лише люди і спогади про моменти .
Так, моменти і справді були не раз епічні) Особливо, коли репка злилася з реалом) І справді, дуже багато спілкування із гри перейшло в реал в різних площинах - співпраця, товариство, дружба, любов, кохання ... А дехто пліч-о-пліч разом на війні. Хтось одружився, хтось розвівся, хтось кардинально змінив свою долю... Це правда: в репці саме найкраще, як і саме страшне, це - люди....
))) Дуже класно, дякую!
)
[removed]
25 коментів пліз
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2511236/1/20
+
😃 улибнуло)) вот саб))
V!
Анно, а ти ж обіцяла, що все буде конфіденційно... Як мені тепер на вулицю виходити?)
Вотед
😃
Шикарно!
+