101 казка від Повітрулі. День N (прибуття)

Day 2,434, 04:22 • Published in Ukraine Japan • by Povitrulya




Магія, хоча й електронна, спрацювала не гірше за Ксанфівську. Тіло Повітрулі лишилося з однієї сторони еРєпки, а її суть провалилася до середини. Встала, оглянулась навколо, поправила зачіску, і побачила КПП із шлангбеумом. Праворуч дороги стояла смугаста будка із суворими дядьками навколо. В кожного з них був крутий кашкет і бляха на грудях з написом "Од Мін".
Коли законослухняна дівчинка пішла до них, вони всі, як один, витріщились, і найстарший возопив: "ТА ТИ Ж ГОЛА!!! Вдягнись негайно, таким сюди не можна!"
Повітруля кинула на нього косий погляд, елегантним жестом поправила неіснуючу спідничку і з ледь вловимим сарказмом спитала:
- Панове, де ви взагалі, вчилися? І чи вчилися взагалі? Хіба ви не знаєте, що однострої для повітруль, нявок і русалок виготовляються виключно з ефірної тканини, котру привозять китайські торговці із одного, виключно їм відомого містечка, яке знаходиться десь за Небесною річкою [1].

Після цієї фрази Повітруля набрала постави, яка б не осоромила найґоноровішу принцесу, і сповнила свій погляд презирством. Заскрипівши зубами, Од Міни "запропонували" Повітрулі здати аналізи, відбитки пальців, залишити зразки волосся, пройти повний бертільйонаж і вже готувались глибинно дослідити деякі частини її тіла на предмет контрабанди золота, валюти, ботів, резервних айпішників, підробних документів, незадокументованих коробок печива та сихівських батонів і всього іншого. Повітруля у відповідь дістала з торбинки свою ріпку-порадницю, погладила її і спитала:
- Воно мені треба?
Ріпка відповіла майже людським голосом: - Ні! Воно тобі не треба.
- От! - гордо сказала Повітруля витріщеним від здивування Од Мінам. - Воно мені не треба. Аж ніяк. Ні крапельки.
Розвернулась і пішла вздовж товстого шланга на другу сторону дороги. Тут стояла будка синього кольору з білими написами "Фейс-контроль".
- Ну, фейс в мене завше був нічогенький, то ж, гадаю, пройду, - сказала дівчина, кокетливо поправляючи пасмо волосся.
Як і очікувалось, фейс-контроль Повітруля пройшла легко.

Ігноруючи готель Log Inn, як такий,що призначений для чечако [2], дівчинка пішла далі, і вийшла на центральну площу. Протилежна сторона території була розбита на три сектори, на яких було написано: "Сюди підеш - Шоколадним зайчиком станеш"; "Сюди підеш - Коломийкою станеш". На третьому, як водиться, - "Сюди підеш, Ярим станеш".
- Ги, - сказала Повітруля, - а Черчіллом не можна? Я коньяк люблю, вірменський...
- Ні, - відповіла їй ріпка-порадниця. - То не для школків, спочатку підрости, тоді може й вдасться прокрутитись так, щоб сумістити все в одному. І тут почалося...

На Повітрулю налетіли з усіх сторін химерно вбрані ерепівці. Одні в гарних кОстюмах при крАваті, другі в розкішних мундирах, треті просто в камуфляжах з найрізноманітнішими прапорцями і нашивками на рукавах.
- Ходи сюди! - Сюди ходи! - Тільки до нас ходи! - А до тих не ходи! - Ми няшні!!! Ми кавайні!!!!! Ми круті! А ми ще крутіші!!!
Галасу, миготіння перед очима було стільки, що Повітруля змушена була піднятись в повітря, щоб самозберегтися.
Проте один ерепівець проявив неабияку спритність, і встиг вхопити дівчину за п'ятку.
- Моя будеш! - категорично сказав він.
- А ти хто такий? - здивовано спитала Повітруля.
- Я? CerezaR! - гордо відповів чоловік.
- Як-як? Салзар? Річ??? [3] - витріщилась Дівчина. Хіба я попала на Лімбо? [4] О Святий Проц, що я такого зробила щоб мене сюди зафугували? Я більше не буду писати казочок! І віршиків!! Я ще ж молода!!! Не хочу в Лімбо!!!!
- Та чого репетуєш, яка там річ, і в чім там річ, не знаю, але я - Ce Re Za R! - по складам, з притиском вимовив ерепівець.

Повітруля з інтересом подивилась на нього. - Цезар? Хм.. - Дівчинка швиденько почухала ріпку, та щось їй на вушко прошептала і Повітруля продовжила: Нуууу... Аве, Цезар!
Ерепівець подивився підозрілим поглядом на дівчинку, чи не приколюється, але мала була сама серйозність.
- Гммммм.... - сказав він, поправляючи кравата, по якому можна було пізнати політика високого рангу. Нуу... Ага. Так-так, аве мені! То ж тим більше моя будеш!
- В якому сенсі твоя? Ти ж розумієш, що Повітрулі - вітряні створіння і не можуть надовго нікому належати? - підморгнула дівчинка. А, власне, для чого я тобі?
- Ти кавайна. Вступиш до нас в партію, народ позбігається. І добавив трішки тихіше, майже про себе: - І гола...
- Я? Кавайна? - Повітруля ледь не впала на землю від реготу. А ти знаєш, що там, за межами цієї території мене знають, як МОНСТРА! - І дівчина зробила страшні очі. - Он диви, які про мене пісеньки там співають ті, хто мене знає добре:

Он опасней минотавра, пострашнее, чем дракон,
От него едва спасает сверхмагический заслон.
От безделья он страдает и уже немного злой,
А с утра вдобавок крыша в крепкой ссоре с головой!

Послухати що наспівала Повітруля можна тут

І витягнула з торбинки плакатик, розгорнувши перед носом Церезара.


Церезар троха шугнувся, але так як він любив фільми жахів, то оцінив картинку.
- Но добре, - сказав він голосом, сповненим власної гідності. Тоді буду тобі е-Татом.
Повітруля ще ніколи не мала е-Тата, то ж з цікавістю погодилась. Як вже відомо, вона часто знаходила собі пригод на свою кругленьку дупцю.



[1] Японська назва Чумацького шляху.
[2] Зелений новичок (Див. "Смок і Малюк",Дж.Лондон)
[3] Герой роману Андре Нортон "Саргаси в космосі"
[4] Планета, на якій відбувається дійство роману "Саргаси в космосі" а також, згідно з "Божественною комедією" Данте - перше коло пекла, де перебувають філософи, поети, античні лікарі та герої язичницького світу.



ДЛЯ ШАУТІВ:
101 казка від Повітрулі. День N (прибуття)
http://www.erepublik.com/uk/article/101-n--2417524/1/20