Як вмирала політика в еУкраїні

Day 2,911, 10:49 • Published in Ukraine Venezuela • by KATPAH

Почитав я оце черговий плач Сварога на тему: “Мерзенний Плато продав еукраїнську політику за жменю голда”. Можна було б просто посміятись і піти собі далі, але все ж стаття не лише про це - автор намагався пояснити факт смерті політики в еУкраїні. Серед причин називався відхід активних гравців у РЖ, технічна можливість встановити диктатуру, “захворіння” еукраїнського суспільства на диктаруру. Однак як на мене, то жоден з цих аргументів не може бути прийнятий як достатній — активні гравці зажди йшли з гри (де тепер Махно чи Тарасій?), механізм передбачає не тільки можливість встановлення диктатури, але й її скидання, а еукраїнське суспільство взимку наочно продемонструвало, що йому неможливо просто так взяти і накинути диктатуру. Значить що? Значить причина зовсім не в цьому. Хоча Сварог у своєму “плачі Ярославни” близький до відповіді — диктатура і смерть політики дійсно пов'язані. Тільки навпаки — не політика померла, бо встановилась диктатура, а диктатура встановилась того, що померла політика, а природа, як казали ще древні, не терпить пустоти.

Отже, давайте спробуємо розібратись в повчальній історії про те, як раніше політики було багато, а потім не стало зовсім.


Для початку — невеличкий анекдот.
Джентльмен побачив у парку молодика, який відтискався від землі. Подивившись на це кілька хвилин він підійшов і нерішуче сказав: “Перепрошую, що я Вас турбую... але здається Ваша дама вже пішла...”.

Плато дійсно значною мірою вбив політичний модуль гри. Однак зробив він це зовсім не з введенням опції диктатури, яка швидше вже навпаки політичний модуль розширила. Ні, це було значно раніше — коли Плато забрав у виборців можливість визначати, хто з кандидатів потрапить у конгрес, а хто — ні. Не всі нинішні “аксакали” пам'ятають, але колись чи пройде той чи інший кандидат залежало не від ПП, а від того, скільки людей за кандидата проголосує. Люди агітували, намагались бути цікавими виборцям, пропонували різні концепції та ідеї... Кандидати йшли в конгрес з програмами і обіцянками.

Але потім змінили ігрову механіку і почали голосувати не за людей, а за партії, причому саме ПП загалом вирішував, хто буде у конгресі, а хто — ні (хочеш бути кандидатом? ОК, твій номер у списку кандидатів — 41, удачі). В результаті щоб потрапити у конгрес потрібно було здатись цікавим і потенційно корисним не сотням людей, потрібно було здатись корисним голові партії.
До чого це призвело? А призвело це до збіднення політичної палітри. Це призвело до того, що поступово політична кар'єра будувалась не стільки на основі здібностей і таланту, скільки на основі лояльності і слухняності старшим. Коли критерієм підбору ставала можливість по команді зайти у чатик, по команді не зайти, по команді проголосувати так, як сказав ПП, по команді подати голос... Вирішувати питання почали невеличкі групки людей (ПП і наближені до нього), значна частина конгресменів не вирішувала взагалі нічого.


Однак політика померла не тоді. Політика просто збіглась у кілька разів, стала меншою.

Смерть еукраїнської політики настала тоді, коли їй не залишилось місця. Не всі знають (одні тому, що в школі такого не вчать, інші — бо пробухали курс політології), але корені політики лежать у конфлікті інтересів, вужче — у конфлікті соціальних інтересів. Політика виникає тоді, коли хтось активно хоче одного, другий — іншого і обидва ці бажання неможливо втілити одночасно. Приклад — робітник хоче високої мінімальної зарплатні (1 золотий в еквіваленті? Добре, але п'ять — ще краще), а роботодавець хоче низької мінімальної зарплатні (1 гривня? Добре, але краще — можливість взагалі безкоштовних робітників), на основі цих двох позицій можна сформувати дві політичні сили (умовно - “соціалісти” та “феодали”) і вести політичну боротьбу. Але політика неможлива, якщо немає альтернатив, якщо всі пропонують одне й те саме, потрібні різні пропозиції.

Якщо сильно спростити для наочності, то політику в еУкраїні вбив не Плато і можливість диктатури, а Гудя і ідея “Третьої сили”. Нагадаю, що ідея “третьої сили” полягала у тому, щоб вийти за рамки конфлікту “упорки прости ліберастів” і запропонувати такий шлях розвитку, який би найбільш оптимальним для всіх груп. Проект вдався — була знайдена така конфігурація, яка виглядала досить оптимальною — хай не найкращою, але змінити її можна було лише в гіршу сторону, причому не факт, що ця гіршість була б тимчасова. А після того, як перерозподілили бонуси і еУкраїна отримала фулсет по зброї — існуюча конфігурація стала не такою вже й поганою. Влада в екраїні змінювалась, але нічого в устрої не мінялось і кандидати у владу навіть не обіцяли щось змінити — лише робити те, що вже є, причому це обіцяли всі. Підкреслюю — всі політ.сили обіцяли одне й те саме від виборів до виборів. Що це означало на практиці? А це означало, що з точки зору виборця немає жодої різниці між партією чи кандидатом А, В чи С, хто б не виграв вибори — нічого не зміниться.


Все, на цьому політика в еУкраїні померла. І коли Було кілька груп, які намагались потішити власне ЧСВ шляхом отримання влади (причому далеко не зажди вони з тією владою щось робили, головне — отримати владу і тим самим довести конкурентам, що саме він Наполеон, а всі інші — Джозефіни). Але до чого тут політика? Перепрошую, шановні, але ваша дама вже пішла у кращий світ і ви кілька місяців автоматично займались любощами з трупом.


(з міркувань цензури картинки любощів з трупом не буде, тримайте краще вже щось таке)


До чого я це все. Якщо хтось хоче відродити політику в еУкраїні, то потрібно не скиглити: “А от у них є дамаг, а ми нуби з нульовим дамагом” чи стати у кутку і там покриватись пилюкою та павутиною під горді думки: “Це просто період такий, нічого не вдієш... есуспільство повинне перехворіти диктатурою... і як перехворіє, тоді ми знову... щось... мабуть...”. Для того, щоб відродити політику в еУкраїні потрібно всього дві речі:
1. Створити якусь візію шляху розвитку еУкраїни, відмінного від того, що відбувається нині.
2. Активно і вголос працювати над реалізацією цієї візії.

Все, хто буде дотримуватись цих двох пунктів — буде мати політику, хто не буде — буде нидіти як зараз.

Ну і в якості няшки:


Для шаутів:
Як вмирала політика в еУкраїні
http://www.erepublik.com/en/article/-1344-2563391/1/20