Успішність і авторитаризм
Vilar47
Ч. 2 (309) / 13 серпня 2016 р.
Маючи деякі життєві наочні приклади, вирішив поміркувати щодо політичних надбань... Не лише окремих осіб, але й країни у цілому. На поточний момент ми у "Кібері" не маємо ні Президента, ні дієвого парламенту, що необхідно створювати по-новому. З урхуванням "життєздатності" залучених осіб. Заразом постало питання щодо можливої успішності задуму... Й тут довелося натрапити на цікаву згадку в пресі. Гадаю, що вона відображає ситуацію не лише на особистому рівні, але стосовно успішності різних народів...
Бажаю цікавого ознайомлення...
_______________________________________________
Як дізнатися, чи досягне дитина успіху в житті?
Група дослідників заявила про те, що дізнатися, чи досягне дитина успіху в житті, можна ще у початкових класах школи. Слід лишень звернути увагу на деякі риси характеру малюка.
«Відповідальною за успіх» рисою характеру психологи назвали впертість. Щоправда, виявлятися вона має конструктивно: дитина повинна мати власну думку і не боятися її відстоювати навіть перед авторитетами.
У дослідженні взяли участь більше 700 дітей, і розпочалося воно ще у 1968 році. Оцінювалися соціально-економічний статус батьків, інтелект дітей, їх успішність і поведінка, а також зв'язок цих чинників з успіхами у праці й рівнем прибутків у дорослому віці. За підсумками цього з'ясувалося, що запорукою успішної кар'єри є відповідальність, старанність і вміння протистояти авторитарній владі.
За матеріалами сайту "lenta.ru"
_______________________________
Й так, країни інколи - ніби ті самі діти...
Comments
то в рашці дослідження проводили?
Ні. Схоже, що Америка. Зазвичай перекладають.
Про дітей: Я не думаю, що все так просто. Життя не настільки "чорно-біле". Бувають діти нічим в школі не виділялись, а виросли успішними, хоча і були сірими мишками. І то не я придумав, ще Андерсон писав про це в казці "Гидке каченя". Та і в кожного своє поняття "успіх".
А про дітей і країни: Ну тут думаю так, доля правди є. Всі політики так само колись були дітьми.
Є люди, що самі пробиваються крізь асфальт до сонця а є й такі, що просто ефективно використовують бонуси родини чи батьків. Хоч бувають й невдахи, що профукують усе 😉
Про що я і кажу, не все так просто)
Але й не завжди ефективне використання "бонусів" буває свідченням успіху. Видимість останнього подеколи стає очевидною передусім для тих, котрі цю видимість намагаються створити або підтримувати. Приклад: розстріляні "круті" машини (якось довелося бачити). Й де успіх?
фігня.
Дякую.
Це ти місію журналіста проходиш?
Ні... Просто пост... Надумався.
вот я поставив, а стаття так собі, 50/50. Вона відповідає критеріям і цінностям у країнах із розвиненою демократією і ринковими відносинами, а для авторитарних і країн пострадянського простору вона буде дієвою відсотків на 15-20.
Аби думалка врубилася... Хоча б на 15-20%. 🙂
Це я його надихнув)
Хоче в топ потрапити)))
Брехня, я вже там. 🙂
Як так? Статтю випустив і відразу в топ-5 попав? Не може бути)
Оце ж таке... Хфантастика почалася.
Раніше думав що економіка формує свідомість але за останній час ( знайшов для себе цікаві статі в газетах, книжки та при розмові з авторитетними інтелектуалами) змінив свою точку зору і зараз впевнений в тому що перш за все формуючи свідомість дитині, дорослій людині, цілому народу - отримуєш результат у вигляді розвиненого або не дуже суспільства та держави, при цьому я не відкидаю роль економіки взагалі, вона також частково формує наш світогляд ( приклад, коли людина не може думати про національний суверенітет, коли вона помирає від голоду і т.д.)
[removed]
В основі - мораль. Якщо не дотримуватися тих ніби незначних правил, які випрацьовувалися тисячоліттями або давалися як Боже одкровення (дуже прості, правда?), то це призведе до дисонансів у самому суспільстві. Й з поширенням тих дисонансів зрозстатиме кількість загроз, котрі спершу можуть здаватися незначними. Проте, усе це може призводити до загибелі окремої людини, занепаду нардів або ж самознищення людської цивілізації у цілому (теж на власній совісті люде - ваші пріоритети є визначальними). Лишається міркувати... І діяти.
🙂