Особливості Південного Націоналізму (Кому хліба - пишіть)

Day 2,536, 04:07 Published in Ukraine Romania by Oles Trizyb


Вже тривалий час у нашому політичному просторі ігнорується наявність патріотично налаштованих настроїв серед мешканців південних територій.
Багато хто з політиків полюбляє спекулювати на старих тезах та застарілих поглядах. Але останнім часом ситуація дуже змінилася и продовжує свій стрімкий напрямок до все більш рішучого радикалізму.
Посеред всього цього тексту я буду намагатись донести до шановної громади мій погляд на розвиток патріотичних настроїв на півдні нашої країни, переважно заснованому на своєму емпіричному досвіді.



Почнемо з передісторії. Наш світ діє та розвивається за законами еволюції, сподіваюсь більшість з вас дотримується цього постулату. Проте еволюція штука не надійна та не такий швидкий процес. Завдяки відому якому режиму минулого наша країна була в ізоляції, що значно уповільнило течію розвитку, адже еволюція не може розвиватися в замкненому просторі, а лише за допомогою обміну інформацією з навколишнім середовищем. Хоча те середовище було не таким вже й маленьким, але інформація здебільшого була одноманітною та відверто заангажованою, що не давало такого широкого простору для розвитку власних думок.



Отож на початку дев’яностих до України врешті надійшла нова хвиля з абсолютно нових ідей, поглядів на життя. І треба відмітити, що багато людей змогли цю хвилю використати доцільно. Інші ж, побачивши ворога же ближче, навпаки, ставали все більш агресивними та роками накопичували в собі ворожу енергетику.
Що до мене, то я вчився у звичайній школі, яка зрештою містила звичайних викладачів, які не були патріотами «новоутвореної» країни, можливо й навпаки, але цього я не помічав. Але вважаю, що саме звідси починається мій рух до націоналізму, тобто любов до України. Мені запам’яталися стіни, на яких був написаний вірш про неньку, гарні малюнки, тощо. Була дружня атмосфера і саме з цього я починаю усвідомлювати, що вже асоціюю Україну зі своєю ріднею, та вона сама бач і обгорне десь в ночі. Саме у школі ми повинні створювати ті умови, задля яким діти будуть любити свою країну і це потрібно робити зовсім не нав’язливо, а те що рідне, дитина вже сама відчує (звичайно якшо батьки не москалі теж будуть цьому сприяти).



Мої погляди пройшли крізь стовпи заперечень та марнослів’я, але це зробило їх лиш більш шліфованими, та додавало все більше аргументів до мого арсеналу. І виявилось, що серед моїх однолітків теж багато людей, нових, які теж любили мою країну та бажали її розвивати та чинити усілякі добродійства. Також знайшлися і ті люди, які змогли так швидко еволюціонувати і прийняти нові погляди, якими їх лякали у попередні часи.
Отже і на півдні є справжні патріоти та їх стає все більш, адже країна вже вимагає бути рішучими.

Слава Україні!