Hasta la vista, еUniversidad

Day 2,547, 06:01 • Published in Ukraine Ukraine • by Superpixie



Одного осіннього дня йшла я до еУніверситету, щоб отримати нарешті диплом і виборону тяжким змагом з „Іркою” стипендію. На душі було радісно, нарешті, скінчились недоспані ночі, червоні очі і безперервне читанням мантри: „Харі Рама, харі Крішна – запускайся IRC-шка!”
Хоча, якщо розібратися, то трохи й сумно було, що все вже скінчилось і вже не буде усіх тих милих речей, що дарував еУніверситет. Настрій був майже ліричний, навіть якісь слова стали складатися у віршовані рядки про осінь: „Лиш чорнобривців візерунки
та горобини пломінь-плід...”
А ось і еУніверситет. Легкою ходою людини, у якої уже немає ніяких навчальних „хвостів”, іду коридором еУніверситету. І тут назустріч мені Romeroo.
- О, привіт. Ти теж стипендію прийшов отримати? – спитала я радісно однокурсника.
- Та яка стипендія, - махнув рукою Romeroo. – Ні стипендії, ні дипломів...
- Ще не готові? – дуже здивувалась я і дорікнула, - Ото бюрократію розвели... І коли ж вони з нами розрахуються?
- Та не в тому річ. Все готово, затверджено, але ще наостанок ми одне завдання маємо...
- Що знову!? – вигукнула я, не вірячі власним вухам.



- Та не переживай ти так. Пан еРектор попросив випустити стіннівку до випуску нашого курсу.
- Фу, ти мене не лякай так, а то IRC мені у кошмарах уже явлалась... та й червоноокі ранки, приправлені порцією головного болю через недосипання, якось уже піднабридли.
- Та ні, що ти, це ж не обов’язково. Просто пан еРектор особисто попросив.
- Ну, якщо особисте прохання, то відмовити буде важко. Окей, все зробимо.
- Так... але в мене ніяких цікавих ідей немає, - тяжко зітхнув Romeroo.
- Та щось придумаємо, - махнула я рукою і пішла до виходу.
- Ти куди? Часу лишилось небагато, - загукав мені в спину Romeroo.
- Мені треба п’ятками думки позбарати та й підготуватися до випускну стіннівки не завадило б.
Що мені відповів Romeroo я уже не чула, бо вийшла з еУніверситету і пішла осінніми вулицями думати і шукати цікаві ідеї. Недалеко й відійшла, коли зустріла Повітрулю. Не була б це рідна душа, якби не відчула, що я чимось вельми стурбована.
- Що сі стало у сеструнці? – перейшла на галицьций діалект сестра.
- Та нічого особливого... Тарас Літописець попросив стіннівку зробити, а я, як на зло, ідей цікавих немаю.
- Ща організуємо, - переконливо заспокоїла сестра і стала щось швидко малювати на стіні еУніверситету.
- Вах! Ти що робиш? – розгубилась я.
- Роблю тобі стіннівку, бач яка краса виходить? – весело підморгнула мені Повітруля, з грізним виглядом тримаючи ніж в лівій руці, щоб ніхто не завадив творчому процесу.



- Та ти що? Хіба ж я просила карикатури на викладачів малювати та ще на стінах еУніверситету? Зітри зараз же... Йой! Гуділка йде, зараз нам з тобою влетить.
- Добрий день, - дружно привіталися ми з представником деканату, старанно прикриваючи спинами малюнок...
Трохи поспілкувавшись з Гуділкою, мене осінило, треба просто подякувати викладачам за їхнє старання і потрачений на нас час.

Купивши дорогою пару листків ватману, олівців, гумку для стирання і інші корисні речі я знову зустрілись з Romeroo, щоб разом намалювати стіннівку. Поки закріплювали лист ватману, розкладали приладдя для малювання, почали згадувати лекції, викладачів, веселі епізоди під час навчання.
- А пам’ятаєш, як \на лекції з військової справи, коли почалися практичні заннятя, ти так старанно розмахувала мечем, що ледь не попала по ногам пана Нелестера, добре, що у нього чудова рекція і він вчасно прикрився щитом. Бувалий вояка, одразу видно, - згадував Romeroo епізод з нашого спільного е-студентського життя.



Я почервоніла, згадуючи свою незграбність, а Romeroo став швидко малювати цей епізод.
- Е-е-е-е... ти що робиш? – обурилась я.
- Малюю, класно буде, будь спокійна.
- Це ж кому як, - буркнула я, але Romeroo певно не почув, бо ніяк не відреагував.
Коли малюнок був майже готовий, я пригадала ще одного викладача – пана Romix-а. Взяла олівця і теж почала малювати, згадуючи веселий епізод з е-студенсткього життя. Пан Romix читав лекцію про новачків, для наглядності прийшов у костюмі середньовічного лучника. Хтось із судентів вирішив пожартувати і, поки викладач готувався до лекції, непомітно підкрався і прилаштував йому ельфійські вуха, невідомо звідки взяті. Сміялися всі і пан виклад разом з нами повеселився.



Я скінчила малювати, а тут Romeroo почав знову згадувати. На цей раз згадав лекцію по економіці, яку вів пан Сhronographer. Поруч із Romeroo сидів... (а самі впізнавайте по малюнку, який ми зробили, хто то був.) Пізніше той студент виправдовувався, що він погано розбирається в незрозумілих економічних термінах, якими оперував викладач, і взагалі він погано спав напередодні, от і трапилась з ним така неприємна історія.
А трапилось ось що. Поки Romeroo старанно конспектував лекцію його сусід добряче заснув і почав заважати пану Сhronographer-у, аж той змушений був підійти, щоб припинити це неподобство, але в запалі Romeroo повернувся до викладача і попросив його не будити горе-студента. Аудиторія вибухнула сміхом і розбудила сонька...



Так було трохи веселих моментів у нашому е-студентському житті.
Потім ми згадали засновника еУніверситету, дуже поважну і титуловану особу – пана Kromoff-а. Він учив нас примудрості, як досягнути королівської корони... тобто еПрезидентського крісла. Лекція була серйозна, тут не до жартів, якщо щось пропустиш, то не бачити тобі корони, як власних вух, тому всі були гранично уважними і зосередженими.



Далі згадали нашу чарівну викладачку Anna Kotana, яка елегантно упоралась з непростим завданням навчити е-студентів премудростям уживатися, спілкуватися, заводити друзів і іншим необхідним речам, без якицх неможливе існування нормального соціуму.



Ми згадували і малювали. Місця на ватмані лишалося уже не багато, а ми ще не всіх згадали.
- А пам’ятаєш, як пан еРектор читав нам загадкову лекцію про IRC? - спитала я у однокурсника. – Це була справжня магія, чародійство...
- Ну так, він справжній маг, так хвацько маніпулював командами IRC, що аж дух захоплювало.
- О, так! А ще у нього був такий забавний асистент, що закосив під Політичного Дракона, але закос вийшов у стилі новобранця.
Ми посміялися і намалювали картину, TarasLitopysec за розповіддю про IRC.



Ми уже гарно таки втомились, а ще треба було намалювати пана Kostyukh-а, що навчав нас каліграфії... тобто газетній справі. Я пам’ятаю, що старанно намагалась повторювати все те, що розказував пан викладач, перемастилась в туші, але залдишилась цілком задовленою своєю роботою.



- Наче нікого не забули, всіх намалювали, - критично оглянув наше творіння Romeroo.
- Так, всіх намювали, нікого не забули... – луном відгукнулась я.
Раптом щось згадала і, бацнувши себе долонею по лобі, вигукнула:
- Ми забули! Ми забули головне!
- Що ж це? – нерозуміючи, спитав однокурсник.
- Ми забули написати вгорі подяку.
- І справді...
І ми стали старанно виводити літери вгорі стіннівки:
Дякуємо всім еВикладачам за вашу працю і за витрачений на нас час!
Тепер стіннівка була готова, можна було вивішувати на стенд.


А потім була випускна вечірка, де солістка заспівала в роковому виконанні Gaudeamus,



чим приголомшила поважних е-викладачів і зірвала бурхливі аплодисменти у е-студентів, і звісно танці.



Для шаутів: Hasta la vista, еUniversidad
http://www.erepublik.com/uk/article/hasta-la-vista-universidad-2465838/1/20