Трішки історії та результати вікторини[PoU]

Day 2,684, 06:52 Published in Ukraine Ukraine by Vitaliy BlackSam


Слава Україні
Всім доброго дня.Насамперед хочу всіх привітати з Міжнародним днем театру.Два дні назад ми оголосили про початок вікторини.Отож сьогодні ми оголосимо результати,але для початку трішки з історії театру.

Театр (грец. theatron — місце, призначене для видовища, згодом— саме видовище) — вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах. Театр — мистецтво синтетичне, поєднує драматургію, творчість актора (франц. acteur— виконавець ролі, від лат. actor — діючий), режисера (франц. regisseur — керуючий), музику, живопис, архітектуру, тачці, співи. Театральне мистецтво — самобутня ділянка культури кожного народу. Виникнення театру пов'язане з народною творчістю, трудовими і релігійними обрядами, іграми.

У Стародавній Греції (Афінах), починаючи з кінця VI ст. до н. е., щорічно ставилися трагедії, комедії, сатиричні драми. Основою подібних видовищ були культові обряди на честь грецького бога виноградарства й виноробства Діоніса (грец. Dionysos, іменувався також Вакхом, відповідав римському Ліберу).

Із культових пісень Діонісові, дифірамбів поступово розвинулась драма. Найдавнішим театром в Афінах вважається театр Діоніса — просто неба на південно-східному схилі Акрополя. На Великих Діонісіях 534 р. до н. е. поет Феспід (грек із Ікарії) вперше увів декламатора для ведення діалогу з хором, що брав участь у музично-поетичній виставі. Так виникла функція актора. Свято Міських, або Великих Діонісій відбувалося у лютому-березні і тривало п'ять днів, упродовж трьох днів розігрувалися драматичні вистави. Діонісії Сільські святкували у листопаді-грудні.



Римський театр (240 р. до н. е.) бере початок від свят урожаю, які висвітлюються у фесценнінах (пісні-діалоги), сатурнах (побутові й комічні сцени) і ателланах (одноактна імпровізована фольклорна п'єса).

У XVI—XVIII ст. елементи італійської народної драми (фарс, буффонадні карнавальні дійства) входили складовою частиною до комедії масок. Втіленням давніх народних традицій є відомі японські театри Но і Кабукі. В театрах Кабукі (один з видів класичного японського театру, що сформувався у XVII ст.) грають тільки чоловіки, котрі виконують і жіночі ролі.

У середньовіччі носіями ідей народного театрального мистецтва були мандрівні актори. В епоху античності на о. Сіцілія виник вид вистав народного театру під назвою мім (лат. Mimus), де імпровізації на теми повсякденного життя виконували один чи два актори без масок. У пізньоімператорський період (IV—V ст. до н. е.) в Римі широкою популярністю користувалися міми та гістрігони, які розігрували сцени з народного життя й водили потішних тварин. Вплив давніх народних театральних традицій позначився на творчості мандрівних акторів у країнах середньовічної Європи. Серед них — жонглери (Франція), шпільмани (Німеччина), менестрелі (Англія), хулгари (Іспанія), франтики (Польща), скоморохи (Київська Русь). Творчість мандрівних акторів переслідувалася церквою і владою.

Витоки українського національного театрального мистецтва сягають давніх народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання, ігри, танці) грунтувалися на комплексі ідей магічного характеру. Слово (текст), рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка — становили органічну цілісність.

В Україні драматична література порівняно із західноєвропейською виникає пізніше, розвиваючись під впливом польського і латинського театру, передусім шкільного.

"'Шкільні театри створюються при навчальних закладах Європи у період пізнього середньовіччя, Ренесансу та бароко. Вони мали велике навчальне і виховне значення. Драматичні твори писали викладачі, розігрували учні. Шкільна драма інсценізувала міфологічні та історичні сюжети, осучаснювала жанри середньовічного театру. Особливість поетики шкільної драми — риторичність, символічність, антиномічність.

У XIV—XVIII ст. шкільна драма поширилася у католицьких та протестантських школах Речі Посполитої, у православних школах України й Білорусі.

Важливим напрямом розвитку драматичного жанру були віршовані діалоги, що поширювалися у XVII—XVIII ст. У діалогах розроблялися традиційні сюжети біблійного змісту, побутові та історичні теми. Розмову в діалозі ведуть два чи більше персонажів.

Перша відома українська віршована драма "Размышляне о муцъ Христа Спасителя нашего..." належить І. Волковичу, українському письменникові першої половини XVII ст. Він був учителем Львівської братської школи, священиком і проповідником при Успенській церкві. У драмі-діалозі, поставленій під час великодніх свят 1631 р. учнями братської школи, виступають алегоричні постаті: Побожні душі. Ласка божа. Ангел. Пам'ять, Воля, Розум, Звитязтво, Тріумф, Хрест, Копіє, Гвоздіє, Трость.

Жанр прозових філософських діалогів культивував Григорій Сковорода ("Діалог, или Розглагол о древнем мірь", 1772) та ін.

Визначним здобутком української драматургії XVIII ст. є п'єса невідомого автора (ймовірно, Ф. Прокоповича або інших викладачів академії) "'Милость божія, Україну от неудоб носимих обид лядських через Богдана Зиновія Хмельницкого, преславних войск запорозких гетмана свободившая і дарованими ему над ляхами побілами возвеличившая, на незабвенную толких его щедрот пам'ять репрезентованная в школах Киевских 1728 літа". Драма, довга назва якої пояснюється вимогами барокового стилю, написана до 80-річчя початку національно-визвольної війни проти Польщі. Провідна патріотична ідея драми — заклик Б. Хмельницького до об'єднання козацтва у боротьбі за свободу вітчизни.

Національну самобутність нової української літератури характеризує тісний зв'язок з народною творчістю, бурлеском (травестії, інтермедії), передусім використання живої народної мови. Поява 1798 р. перших трьох частин "Енеїди" І. Котляревського, де народна мова вживається як літературна, відкриває нову главу літератури національного відродження.

Український театр першої половини XIX ст. був переважно побутовим, грунтувався на драматургії І. Котляревського й Г. Квітки-Основ'яненка.

У другій половиш XIX ст. паралельно з розвитком професійного театру поширився аматорський рух, що сприяв піднесенню національної культури.

У 1890 p. I. Карпенко-Карий і П. Саксаганський утворили "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського", яке було найкращим українським театральним колективом. На його основі у 1900 р. виникла об'єднана трупа корифеїв українського театру — "Малоросійська трупа М. П. Кропивницького під керівництвом П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю М. К. Заньковецької".

І. Карпенко-Карий — один з найвидатніших акторів українського театру корифеїв. Його акторська творчість позначена щирістю і психологічною глибиною почуттів, філософським розумінням і узагальненням суспільного буття. Він створив яскраві комедійні ролі — Прокіп Шкурат ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка), Боруля, Калитка ("Мартин Боруля", "Сто тисяч" І. Карпенка-Карого), героїко-романтичні — Назар ("Назар Стодоля" Т. Шевченка) та ін.

Театр корифеїв знаменує собою розквіт українського професійного театру ХІХ ст.



У Галичині до 1848 р. українського театру не було, тут діяв театр німецький і польський. Поширювалися аматорські гуртки у Коломиї, Львові, Перемишлі, які використовували досвід театрів східної України. Діяльність аматорського гуртка у Коломиї розпочалася 1848 р. виставою “Наталка Полтавка” І. Котляревського (покутському діалекті). У жовтні 1848 р. львівський аматорський гурток поставив “Наталку Полтавку” І.Котляревського.

Український театральний процес кінця XIX—початку XX ст. (у новій українській історіографії — модерністичний період національного відродження, 1890—1914) засвідчує спільність з провідними європейськими тенденціями. Київський часопис "Українська хата" розгорнув широку дискусію з проблем реформування театру, передусім нового репертуару, модерної режисури, нового актора.

Процеси національно-культурного відродження, що відбуваються в Україні, позначилися на розвитку сучасного театру. Активізувалися міжнародні творчі зв'язки між театральними колективами України та Англії, Італії, Німеччини, Польщі, інших країн. В Україні показали своє мистецтво авангардні театри Франції, Японії (1993). Соціальні перетворення в Українській державі зумовлюють істотні зміни у відносинах влади і театру. Відбувається якісне оновлення національного театру на шляху поєднання кращих вітчизняних і світових традицій.

Трішки історії,а тепер до головного.Перед вами правильні відповіді на запитання.

1.Один з найстаріших театрів світу,який і на даний момент працює?Де він знаходиться?
Відповідь:Театр Діоніса в Афінах.
2.Найулюбленіший театральний жанр Стародавніх Римлян?
Відповідь:Тогата і Ателлана,що означає драма і комедія.
3.В якій країні зародилося високе мистецтво театру,на основі якого виник європейський театр?
Відповідь:У Стародавній Греції.
4.Що говорили в англійських театрах,коли початок п'єси відкладали?
Відповідь:Говорили''Королева Єлизавета ще не вспіла побритися''.
5.Кого називали хорегом в античному театрі?
Відповідь:Хорег - спонсор та керівник хору.
6.Назвіть особливість таатральної завіси в римських театрах?
Відповідь:Завіса опускалася в спеціальну щілину в підлозі,а не як ми звикли розходилась по бокам.
7.Що означає слово театронос?
Відповідь:Театронос - це спеціальні глядацькі місця,вважають,що саме від цього слова й походить сучасне слово театр.
8.Як загинув великий грецький драматург Есхіл?
Відповідь:Він загинув від того,що на його голову впала черепаха,орел переплутав його лисину з горою.🙂
9.В якому столітті з'явився балет?
Відповідь:Вважають,що балет з'явився приблизно у 15-16 столітті.
10.З якого століття починає розвиватись український театр?
Відповідь:Український театр починає розвиватись з 11 століття,тобто ще з часів Київської Русі.
11.Дата та рік заснування театру корифеїв?
Відповідь:Заснували театр корифеїв 27 жовтня 1882 року.
12.Хто такий корифей?
Відповідь:Це людина яка досягла видатних вершин,найвизначніший діяч у галузі мистецтва або науки.
13.Перша п'єса театру корифеїв,з якой розпочалася історія українського професійного театру?
Відповідь:Перша п'єса театру - ''Наталка Полтавка'' - Івана Котляревського.
14.Про кого говорив Іван Франко:"Був одним з батьків новочасного українського театру,визначним артистом та при тім великим драматургом,якому рівного не має наша література"?
Відповідь:Іван Франко говорив про І.Карпенка-Карого.
15.Назвіть 5-6 імен,які пов'язані з театром корифеїв?
Відповідь:Брати Тобілевичі(І.Карпенко-Карий,М.Садовський,П.Саксаганський),М.Кропивницький,
М.Старицький,М.Заньковецька,Л.Ліницька,Г.Затиркевич-Карпинська,Марія Садовська-Барілотті.

Учасники та їх призи:

1 Місце:000007 - (13 правильних відповідей) 5 голд,26Q7 та 1300 хп.

2 Місце:Vitalii Kryviak - (12 правильних відповідей) 48Q7 та 2400 хп.

3 Місце:GriFaN4ik - (11 правильних відповідей) 44Q7 та 2200 хп.

4 Місце:jar4yk - (10 правильних відповідей) 20Q7 та 1000 хп.

5 Місце:Freyja Vanadis - (9 правильних відповідей) 36Q7 та 1800 хп.

6 Місце:Field Marshal Dmytro Vdovych - (8 правильних відповідей) 32Q7 та 1600 хп.

Ну ось такі результати всім дякую за участь!😉

Нагадаю меценатом вікторини виступає партія Patriots of Ukraine.

На правах реклами:якщо ти патріот України та прагнеш її побачити Великою та Заможною приєднуйся до своїх однодумців та побратимів - до Patriots of Ukraine.Наші партійці мають можливість щоденно отримвуати партійну допомогу у розмірі 2 Ку7 танки та їжі на 500 хп.У нас ти зможеш отримати відповіді по грі,а також прийняти участь у наших постійних конкурсах, квестах та вікторинах з призами! Давай до нас - з нами веселіше!🙂