[MoC] - Бравий зольдат Швейк

Day 2,674, 16:15 • Published in Ukraine Ukraine • by Ministry of Culture


Вітаю вас шановні читачі! Ну що ж, прийшов час для наступного, на мою скромну думку, шедевру в жанрі гумору та сатири. Так, як ви мабуть прочитали в титулі, це ті самі "Мандри бравого вояки Швейка", авторства Ярослава Гашека: письменника, анархіста та тролля 99левела.





Узагалі, його витвір можна назвати майже автобіографією - він заснований на реальних історіях, героєм більшості яких був сам автор. Його непосидюча натура, що то встрягала у різного роду дійства, то піднімала РВ проти Австро-Угорщини та жбурлялась камінням по поліцейським відділкам, неабияк сприяла накопиченню життєвого досвіду та цікавих спогадів.

Чого лише вартий період його роботи в природознавчому журналі "Тваринний Світ". З легкої руки Гашека на світ з*явились такі унікальні види, як тихоокеанський табу-табуран чи древній ящір ідіотозавр. Правда, довго він там не затримався. З чого б це раптом?



Одного разу йому навіть довелося побувати у дурці. Замилувавшись річкою, стоячи на мосту, привернув увагу відповідального громадянина, що проходив поруч. Той подумав, що Ярослав збирається вкоротити собі віку. Затриманий поліцейськими, він назвав себе Святим Яном Непомуцьким, і закономірно був відправлений на спецлікування. Власне цей досвід йому сподобався, уривок із книги:



- Справді, не знаю, чого тим божевільним не до шмиги, що їх там тримають. Там же дозволяють качатися голяка по підлозі, вити, як шакал, казитись і кусати людей. Зробив би ти таке десь на вулиці, люди б дивом дивувалися, а в божевільні це як плюнути. Там така воля, про яку й соціалістам ніколи не снилося. Кожен може видати себе і за господа бога, і за діву Марію, і за папу римського, і за короля англійського, і за найяснішого цісаря або за святого Вацлава. Правда, той, що вдавав із себе Вацлава, був весь час зв'язаний і лежав голяком в одиночці. Був там і такий, що репетував, ніби він архієпископ. Той нічого іншого
не знав, тільки обжирався і дещо, вибачте, робив, що римується зі словом
"обжирався", але ніхто там цього не соромився.

А один навіть видавав себе за святого Кирила і Мефодія, щоб одержувати по дві порції. Один пан був вагітний. Він кожнісінького запрошував на хрестини. Багато там було шахістів, політиків, рибалок і скаутів, колекціонерів поштових марок, фотографів-аматорів. Один потрапив туди через якісь старі горщики, що їх він називав урнами. Іншого весь час тримали в гамівній сорочці, щоб він не міг вирахувати, коли настане кінець
світу. Я зустрівся там і з кількома професорами. Один усе ходив слідом за мною і переконував, що цигани походять з Крконошів, а другий доводив, що всередині земної кулі є ще одна куля, набагато більша, ніж та, котра зверху.

Кожен міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, немов у парламенті. Одного разу почали розповідати казки та й побилися, коли з якоюсь принцесою трапилася велика біда. Найбільш бешкетував один пан, що видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії Отто і в кожного просив, щоб його розгорнули і знайшли слово "картонажна швачка", бо інакше йому каюк. Втихомирився лише тоді, коли на нього вдягли гамівну сорочку. Цим він дуже пишався, бо, мовляв, потрапив у палітурний прес, і просив, щоб його модно обрізали. Взагалі жилося там як у раю. Можете
собі галасувати, верещати, співати, ридати, мекати, стогнати, плигати, молитися, перекидатися, лазити рачки, стрибати на одній нозі, бігати кружка, танцювати, тупцювати, сидіти цілими днями навпочіпки і дряпатися на стіни. Ніхто до вас не підійте і не скаже: "Цього не можна робити, це, пане, непристойно, як вам не сором, ви ж таки культурна людина". Однак, ніде правди діти, були там і зовсім тихі божевільні. Наприклад, там сидів один учений винахідник, то він весь час колупав у носі й лише раз на день промовляв: "Я щойно винайшов електрику". Та що тут розводитись: було там дуже добре, і ті кілька днів, які я пробув у
божевільні, - найкращі хвилини мого життя.





Також можна поспостерігати його ставлення до армії та ,зокрема, офіцерів


Полковник Фрідріх Краус - він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки пропили ще в XVIII сторіччі, мав також титул фон Ціллергут - був неймовірний дурень. Говорив лише про давно відомі речі, запитуючи до того ж, чи всі розуміють найпримітивніші слова: "Отже, вікно, панове, так. А ви знаєте, що таке вікно?" Або: "Дорога, яка має з обох боків канави, називається шосе. Так, панове. Знаєте, що таке канава? Канава - це розкопка, над якою працює багато людей. Це заглибина. Так. Працюють мотиками. Знаєте, що таке мотика?"

Він хворів манією все пояснювати і робив це з таким захопленням, немов якийсь винахідник, що оповідає про свій винахід. "Книжка, панове, це велика кількість різного формату нарізаних аркушів друкованого паперу, складеного докупи, оправленого і склеєного. Так. Знаєте, панове, що таке клей? Клей - це клейстер".
Полковник був такий несосвітенно дурний, що офіцери його здалеку обминали,
тільки б не вислуховувати, що тротуар відмежовує брук і являє собою підвищену бруковану смугу біля фасадів будинків. А фасад будинку - це та частина будинку, яку бачимо з вулиці або тротуару. Задньої частини будинку з тротуару не видно, і в цьому маємо змогу зараз же переконатися, якщо вийдемо на брук. Якось він навіть хотів продемонструвати цю надзвичайну річ. Та, на щастя, попав під колеса. Відтоді збаранів ще більше. Спиняв офіцерів і заводив з ними безкінечно довгі розмови про амулети, сонце, термометри, пончики, вікна і поштові марки.

Було дуже дивно, яким чином цей дурень міг відносно просуватися по службі й мати за своєю спиною дуже впливових людей, як, наприклад, генерала, котрий
підтримував цього нездару.
Під час маневрів він витівав із своїм полком неймовірні дива. Ніколи нікуди не приходив вчасно. Водив полк колонами проти кулеметів, а колись на цісарських маневрах у Південній Чехії трапилось навіть так, що він із полком зовсім загубився і опинився з ним аж у Моравії, де товкся ще кілька днів, хоч маневри вже скінчились і всі частини повернулися до казарм. Це минулося йому безкарно. Його приятельські взаємини з генералом і з іншими не менш тупими військовими вельможами колишньої Австрії принесли йому різні відзнаки та ордени. Він їх вважав великою честю і дивився на себе як на найкращого вояка під сонцем, стратега і теоретика всіх військових наук.
На оглядах полку заводив розмови з солдатами і питав їх завжди те ж саме:
- Чому ґвинтівки, прийняті в армії на озброєння, називаються "манліхерівками"?
В полку мав прізвисько "Маннліхєровіна" 1, був надзвичайно мстивий, псував
кар'єру підлеглим офіцерам, коли вони йому не подобались, а якщо хтось хотів одружитися, він на того посилав у вищі інстанції дуже погані рекомендації.

Полковникові бракувало половини лівого вуха, яке йому ще змолоду відтяв його супротивник на дуелі через звичайну констатацію факту, що Фрідріх Краус фон Ціллергут - це йолоп із йолопів.
Проаналізувавши його розумові здібності, дійдемо переконання, що вони були
анітрохи не кращі за ті, що прославили Франца-Иосифа Габсбурґа, з його кінським обличчям, як завершеного ідіота. Та ж сама манера говорити, та ж неперевершена наївність. На одному бенкеті в офіцерському клубі полковник Краус фон Ціллергут, коли говорили про Шіллера, ні сіло ні впало проголосив:- Я панове, вчора бачив, як паровиком тягли паровий плуг. Зважте, панове! Паровиком, і то не одним, а двома. Бачу - дим, наближаюсь, а це паровик, а на другому боці - другий. Скажіть мені, панове, хіба це не комічно? Два паровики, немовби одного не було досить.
І замовк. А за хвилину додав:
- Якщо бензин вийде, автомобіль обов'язково мусить зупинитися. Це я також учора бачив, а потім ще базікають про інерцію, панове. Не їде, стоїть, не рушає з місця, бо не має бензину. Невже ж це не комічно?





Раджу усім людям, охочим до гумористичнх оповідок, ну а також тих, кому цікаво дізнатись "альтернативну" історію 1 світової війни... Читайте на здоров*я!


Команда Міністертва Культури
UkrainianGuerilla
Apostol_87



Для шаутів


[MoC] - Бравий зольдат Швейк
http://www.erepublik.com/uk/article/-moc-1-2507017/1/20