Join the new world

Після невдалої спроби державного перевороту в еУкраїні чи то встановлення диктатури стільки було написано статей, стільки прокоментовано, стільки пристрастей вилилося з цього приводу, що мені повз цю тему пройти не випада.
Спершу хотілося лишитися осторонь цього „срачу”, бо й без моїх п’яти копійок є кому говорити, писати, але настає час, коли перо чи то клава компа проситься до рук, щоб висловити і свою позицію з цього приводу. А так, як творчі люди, бачить все в своєму відмінному від загалу світі, то й мені спав на думку певний образ. А чого б цю розмову не представити у вигляді діалогу між Каїном і Авелем? Зразу хочу попередити, що і Каїн і Авель узагальнені образи, а не конкретні.


Розмова Каїна і Авеля

Каїн:
Слухай той, кого я змушений називати братом по крові... язик би мій ніколи не повернувся таке говорити, але ми і справді формально однієї крові...
Як ненависна мені та кров, що з'єднує нас.
Як ненависно мені те, що я народився в одній сім'ї з тобою, одна земля і один народ нас об’єднали.

Мені ненависне те світло, що є в тобі. Мені ненависна твоя моральність. Ти що кращий за мене?
Чому ти розбудовуєш країну, коли єдиним твоїм бажанням мусить бути дерибан казни? Бо це моє бажання, це єдине заради чого треба ворушитися. Ти що, заклятий мій брате, хочеш бути чистеньким, правильним?

Немає в цьому світі чистих намірів, бо я їх не маю в собі. Мені важко повірити, що вони можуть бути в інших.
Чому в твоїй присутності і серед твоїх справ я почуваюся убогим і ущербним? Ненавиджу тебе за це.
У мене є сила, у мене є міць, але ти виявляєшся сильнішим, хоча маєш вигляд беззахисного і беззбройного. Чому так? Що є в тобі такого, що робить тебе сильним і незламним? Я ненавиджу твою незламність.
Як би я хотів знищити тебе, заклятий мій брате. Якби я хотів викреслити тебе з моєї пам'яті, з моїх спогадів, з самого життя. Якби я хотів зайняти твоє місце, місце, яке належить тобі, але ніколи мені.
Чим ти кращий від мене, що тебе люблять, а мене ні, за тобою ідуть інші, а за мною ні? Що в тобі є такого, що заставляє людей стояти плече-до-плеча за тебе і твою справу, заклятий мій брате, а біля мене одні зрадники?


Я ненавиджу тебе, все, що є ти, всі твої справи.
Я проклинаю тебе, але мої прокляття не діють на тебе.
Я хочу знищити тебе, але ти недоступний мені, як вільний вітер серед широкого степу. І єдине, що лишається мені – продовжувати ненавидіти тебе.
Ненависть стала моєю кров'ю, моєю релігією. Ненависть це все, що я маю і що надбав.


Авель:
Я вважав колись тебе своїм братом, поки ненависть не убила твою душу. Я тішився тобою, поки ніч і темрява не стали твоєю суттю. Я любив тебе, поки ти не згорів у вогні пристрастей, амбіцій і заздрощів.
Я би хотів змінити твою долю, але ти так вперто йшов до неї, що вже нічого змінити не можна.
Я би простягнув тобі руку, щоб витягти тебе з прірви, в яку ти потрапив, але ти не приймеш моєї руки.
Ти бідне, нещасне, злобне створіння, яке в моєму серці пробуджує жаль за тим добрим, що було колись в тобі. Але час повернути назад не можливо, та й навіть, якби можна було так зробити, ти все одно пішов би тим самим шляхом, бо червоточина, що була в тобі зробила би свою чорну справу. Мені жаль тебе, колишній мій брате.
Але не надійся, що ця жалість відведе мою руку, коли ти спробуєш зруйнувати те, що дороге мені. Я буду боротися стільки, скільки стане мені сил, буду захищати те і тих, кого люблю.


Я не знаю чим закінчиться ця боротьба, бо не завжди творці перемагають руйнаторів, але точно знаю одне. Коли я зникну назавжди, ти лишишся сам на сам із ніччю і темрявою і вони тебе поглинуть остаточно. Тоді я не заздрю тобі, бо і найтяжча кара буде ніщо, в порівняні з тим адом, що поселиться в твоїй душі.
Ні, я не погрожую тобі, це гірка і страшна правда, якої би я хотів, щоб ти уник. Але не в моїх це силах.
Тому прощавай, мій колишній брате. Я хотів би, щоб наша історія була іншою.


Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...

Для шаутів:
Два світогляди
http://www.erepublik.com/uk/article/-1344-2506053/1/20