Чи це лише казка?

Day 2,531, 14:29 • Published in Ukraine Ukraine • by Stormy Seabird

Приглушені і не дуже культурні вислови доносилися звідкілясь з підвалу Університету. Так і було: за товстими дверима стояв дуже злий та невдоволений пан, що його всі кликали Ректор. На відміну від більшості люду, він ходив у звичному йому костюмі, а не в мундирі: він все ще очікує на нього. Чоловік був досить молодий, як для посади, і не надто сильний, як для свого віку. Блідий, бо хоч і тинявся по всяким там Туреччинам, більшість часу проводив у своїх кабінетах, яких у нього було немало.

Він був злий з двох причин. Перша, неосновна, - він забув куди дів ключ від важелезного замка на підвальних дверях. Друга - до його дійшло запрошення на вибори. Вибори вони скрізь однакові: купка одних і тих самих кандидатів очолюють списки і сруться між собою протягом каденції. Саме це і виводило його із себе.

- Хай вас би вже лихий взяв! Не дають діла зробити, аби на вибори ти прийшов! Так і там же, хай його, не відчепляться!

Він вийшов з Університету хоч за ним бігла купка випускників з дипломними роботами.

- Не сьогодні, не дають сьогодні. Радійте і шукайте помилки: по очах бачу щось не доробили!

Минувши повз троьх чи чотирьох таких горе-випускників він попрямував до виборчої дільниці. Але довго він там не затримався. Охорона перервала його трактат про виборчі списки і буквально винесла його на вулицю. Співаючи пісеньку про кандидатів і вибори, він дістався своєї колишньої роботи. В принципі, вона вже не така і колишня. Ба більше - він ще і керівник чогось там! Подумки вибачився перед начальником і пішов далі.

Хотів зайти в Конгрес, проте виліт когось із вилами на стільці спікера з вікна сесійної зали змінив його думку. Він вирішив податися додому.

Прийшовши додому він зрадів недоїденому святковому тортику. Солодке вгамувало його, але йому потрапила до рук газета. Він знову висловив свої погляди на політичну і не тільки орієнтацію кандидатів, висловився про останні засідання, “патріотичні” зриви, “ліберальні” психи… Він змовк так само раптово, як і почав. Мовчки погасив світло, перевернув на підлогу торт і подався на постраждалий від повстанської базуки другий поверх, у спальню.

Його чекали справи, він чекав хоч чогось цікавого...