[Fun] Хроніки давно забутих днів, “І всякого звіра можна вполювати”, Частина 1

Day 3,781, 08:02 • Published in Ukraine Romania • by ollehhh

Доброго часу доби любий читачу!
Ось підійшла друга історія з мого циклу 😉

Хроніки давно забутих днів!
“І всякого звіра можна вполювати”

Сонце було ще в самому зеніті коли Марк підходив до лісу. Це не той маленький лісок, який ми можемо зустріти коло кожного невеликого містечка чи селища. Це був величезний ліс, щоб вам було зрозуміліше, обійти його можна десь за 2 тижні. В ньому можна було зустріти від маленьких кущів з ягодами, до багаторічних височезних дубів. А звірина, це взагалі зовсім інша історія, там можна вполювати практично будь якого звіра, що міг би потрапити вам до голови. Та що там звичайні звірі, ходять чутки про срібнорогих оленів, сатирів, лісних німф та дріад. Проте це не мішає ходити на полювання всім бажаючим прохарчуватися, в пошуках наживи чи взагалі прославитися вполювавши містичну істоту. До одних з таких відчайдухів і належав герой нашої невеликої оповіді.
Марк був доволі молодим чоловіком, на вигляд років тридцяти-сорока. Не зважаючи на це на його лиці виднілись всі труднощі, з якими він зустрівся протягом свого життя. Звісно ще й зморшки додавали йому декілька лишніх років. Очі ж в нього були смарагдового кольору, в них виднілася мудрість та втома не притаманна людям його віку. Волосся було доволі довгим, трішки нижчим за плечі, проте обв’язаним позаду в одну косичку, щоб не заважала оглядати все довкола. На життя як ви вже напевно й самі зрозуміли він заробляє полюванням, адже його дома чекає дружина з двома дітьми. Тож відповідно до професії він має міцну доволі кремезну статуру. Не одну тушу він тягнув на свої плечах, це теж дало свій вплив на нього, правда його важко описати.
Одягнений він був в шкіряну жилетку з легкою конопляною сорочкою під нею. На голові в нього була темно зелена пов’язка, яка майже не кидалася в очі, проте добре захищала голову від нагрівання. На ногах в нього були довгі шкіряні штани, без яких він повертався б з кожної такої подорожі в кров порізаних ногах. На ногах в нього були невеликі черевики, але достатні, щоб перебиратися через неглибокі переходи на річках та потічках. На правому плечі висів довгий мисливський лук, майстерної роботи, з недавно натягнутою новою тятивою. На перевіс на спині в нього звисав сагайдак з двома десятками новеньких стріл. З лівої сторони на поясі звисав мисливський ніж для тельбушіння. Ніж для зняття шкір він залишив в хатинці ще після попереднього полювання. На правій стороні звисала доволі велика сумка, в які ще зовсім недавно був його обід, а зараз там залишилося лише ще два десятки наконечників для стріл та трохи картоплі.
Герой прямував вглиб лісу де розташовувалася мисливська хатинка, де він ма зустрітися з ще двома мисливцями з сусідніх сіл. Він надіявся дістатися туди ще до заходу сонця. Оскільки йти залишилося ще трішки більше години, в нього було вдосталь часу, тому він вирішив зібрати ягід та грибів по дорозі. Вже підходячи до мисливського табору він помітив молодого зайця, який випасався на невеликій галявині. “З нього вийде непогана вечеря” подумав Марк та вирішив вполювати звіра. Отже мисливець причаївся в кущах неподалік галявини, приготував лук та стрілу та очікував поки маленьке створіння наблизиться достантньо для влучного пострілу. Оскільки сонце вже наближалося до заходу, а зайчик наситившись збирався до сну, здобич без проблем втрапила до цієї невеликої пастки. Чоловік спокійно витягнув стрілу з бідної тваринки, витер її, підібрав здобич і попрямував до хатинки.
Ця будівля знаходилася на березі невеличкої річки. Побудована вона була з дерева, дах був солом’яним. В середині була всього одна проте доволі простора кімната, посеред якої стояв великий стіл для свіжування тварин, поряд стояв трішки менший з приборами для цієї непростої справи. В дальньому кінці цього невеликого приміщення стояла шафа, де стояли спальники та посуд. По правій стороні від неї стояла бочка для води та відро, щоб можна було її наносити, а по лівій стороні на стіні висіли сіті для ловлі риби. В правій стороні від входу стояла ще одна шафа, де зберігалися різноманітні пастки для всіх видів звірів, з лівої ж сторони стояло ліжко та скриня, що належали нашому героєві.
Перед хатинкою знаходилось місце під вогнище, позаду ж неї знаходилася вигрібальна яма, куди вони зносили потрохи тварин та інші більш особисті речі. Річка знаходилася по лівій стороні від будівлі, по правій же ж стороні знаходилася хитромудра конструкція, на які підвішували більшу звірину, щоб зручніше було витягати нутрощі.
Коли наш герой підійшов до хатинки, одразу ж відклав свою торбинку, а після того лук та сагайдак. Зайшов в середину та поставив здобич на стіл, зняв зі стіни сіті та пішов закидувати їх, щоб завтра можна було зварити ухи. Після цієї процедури, чоловік назбирав хмизу, розпалив багаття та розпочав поратися з зайцем. Ця процедура зайняла в нього пів години часу, шкурку він поклав на камінь коло будинку, щоб вона висушилося за наступний день. Потроха він викинув до ями та почав обжарювати м’ясо обмазане ягодами для пом’якшення та покращення смаку. Жуючи залишки ягід він задивився на тліюче вугілля та згадував, як він палив вогнище разом зі своїми синами та дружиною. Після ситної вечері він набрав собі у відерце води та заніс до будинку, на випадок, якщо захоче пити посеред ночі. Мисливець засинав з очікуванням майбутнього полювання.
Ранок розпочався тихо, нічого не передбачало біди, сонце щойно зійшло і річка була на диво тихенькою. Марк вирішив підтушити залишки м’яса разом з грибами та деякими травами що росли неподалік. Смачно поснідавши він набрав води в казан та поставив на вогнище, з щойно підкинутим хмизом. Після того чоловік витягнув сіті з води, меншу рибу вкинув назад у воду, щоб ще підросла, а більшу (їх було 5 рибини) поніс до вогню та підготував їх до приготування. Дві рибини пішли до казанка разом з травами та картоплею, ще три рибини він вирішив відкласти на вечерю, коли її можна було б смачно піджарити в приємній компанії з друзями. Надалі мисливець пішов готувати свої знаряддя для полювання. Ближче до півдня підійшли його друзі, ще з далека радісно вигукуючи його ім’я.
Вони всі разом поїли свіжої ухи, згадали попереднє полювання, поговрили про життя, вирішили свої подальші плани та пішли розміщуватися коло будинку. Всі разом на полювання вони підуть вже завтра, оскільки всі були втомлені з дороги та хотіли відпочити. Проте наш герой вирішив всетаки ненадовго піти, раптом натрапить в околицях якого звіра.

Далі буде... А поки ловіть няшку


Всім добра!
P.S. Хочу почути вашу думку, бажано конструктивні фідбеки, щоб вдосконалюватись, той що сподобається найбільше отримає 500 або 1000 ку3 хавки, решта теж якісь плюшки!

Ця стаття є проявом доброї волі, вона випущена виключно у розважальних цілях не маючи на меті когось образити.

“Щаслива людина занадто задоволена сьогоденням, щоб занадто багато думати про майбутнє. “
Альберт Эйнштейн