[Fun] Хроніки давно забутих днів, “Дзень, Дзень, Дзень”

Day 3,777, 03:39 • Published in Ukraine Romania • by ollehhh

Доброго часу доби любий читачу!
Ось підійшла друга історія з мого циклу 😉

Хроніки давно забутих днів!
“Дзень, Дзень, Дзень”

Гнат прокинувся з першими променями сонця, дивно, він давно вже так рано не прокидався. Надворі чути гучний дзвін по металу. “Що це?” подумав хлопчина. “Напевно батько працює в кузні...” . Парубок швидко зібрався і пішов вмиватися, можливо батьку потрібна допомога!
Ще тільки підходячи до кузні звук все гучнішав та гучнішав. Відкривши двері Гнат був незвично вражений. Схоже батько працює не першу годину, піт довгими струмками тече по напружених батькових руках. Метал просто співав під важкими ударами кремезного мужчини з молотом! Іскри золотими ріками лилися з під наковальні осяюючи все навкруги.
Хлопчина вже декілька років не бачив, щоб батько так інтенсивно та захоплено працював. На мить склалося враження, ніби це буде найвидатніший витвір за все життя міцного коваля.

-ГЕЙ, БАТЬКУ, ВАМ ДОПОМОГТИ!!! - викрикнув юнак.

У відповідь він побачив схавльний кивок в свою сторону. Парубок без зайвих запитань взяв з вішалки фартух з міцної кабанячої шкіри, одягнув його та почав нишпорити в кучі речей в пошуках додаткових ковальських рукавиць.

-ТАМ ЩЕ ДОВГО? - було чути вигук із головних дверей кузні. Це такі великі дерев’яні подвійні двері десь 2.5 метра в висоту і 4 в ширину.

-До заходу сонця буде готово! - відповів батько, ненадовго відволікшись від роботи.

Хлопчина відкопав додаткові рукавиці з під гори брудних тряпок якими батько витирав піт, одягнув та поспіхом попрямував до розжареної кузні. Підійшовши ближче юнак помітив над чим порається коваль, це був доволі великий, але все ж одноручний меч, щоб орудувати таким потрібна неабияка сила. Батько мовчки дав уже доволі плоску заготовку для меча сину, вказав на розжарене до червоного вугілля в кузні та пошкандибав до бочки з водою, аби вмитися.
Гнат не вперше допомагає батькові, точніше кажучи він був тут майже щодня, відколи йому виповнилося 6. Тому парубок підхопив майбутнього меча і поклав його у вугілля, після чого пішов до міхів і почав гнати повітря, щоб додати жару. Побачивши, що батько після невеликої перерви підійшов до наковальні та взяв молота до рук, юнак витягнув розпечений меч та підніс його до батька. Метал знову заспівав під важкими ударами справжнього майстра.
Десь по обіді їхній витвір набув потрібної форми і батько пішов до точильного каменю давши можливість сину відпочити. Меч з кожною секундою став все гострішим, за дві години він став достатньо гострим, щоб з його допомогою можна було б підрізати крила метелику. Коваль передав майже готовий меч хлопчині і той одразу почав поратися, щоб прикріпити до нього рукоять. Коли близилось до заходу сонця зброя була готова.
Батько з сином всілися біля входу до кузні та мовчки сиділи милуючись цим витвором, який гордо можна було назвати найкращою їхньою роботою. Раптом Гнат запитав:

-А для кого цей меч? Ми так над ним пихтіли, ніби його замовив сам диявол! - Спробував жартома запитати юнак. І лиш після цього він зрозумів, що батько неймовірно сумний, і за весь день не сказав ні слова.

-Я занадто старий та цінний, як коваль! Саме так вони сказали! - відповів з слізьми на очах коваль. - Тому вони забирають тебе, цей меч для тебе! - тоді відбулась невелика мовчанка - Ти йдеш на війну...

Щоб ви не сумували ловіть няшку:



Всім добра!
P.S. Хочу почути вашу думку, бажано конструктивні фідбеки, щоб вдосконалюватись, той що сподобається найбільше отримає 500 або 1000 ку3 хавки, решта теж якісь плюшки!

Ця стаття є проявом доброї волі, вона випущена виключно у розважальних цілях не маючи на меті когось образити.

“Ви отримуєте від життя лише те, що наважуєтеся попросити. Не бійтеся підвищувати планку. “
Опра Уїнфрі