Join the new world

Доброго дня любий читачу!
Як я й обіцяв цикл статей розпочато, тож не сумуй, бери чай та просто читай!

Хроніки давно забутих днів!
Одного разу йому приснився сон…

В давнину життя було простіше, не було сварок, не було жорстокості, не було злості та журби, а все тому, що люди просто жили. Перед людиною був відкритий весь світ, були відкриті всі можливості, вони могли все, але їм цього всього непотрібно, вони хотіли просто жити. Саме цим і займалися люди , просто їли, пили, спали та молилися… Хоча вони розуміли наскільки вони маленькі, беззахисні та безпомічні на фоні величного та жорстокого всесвіту, в кожному з них відчувалася велич. Не та велич яку можна сприйняти в фізичному розумінні цього слова, а духовна міць, яку світ не знає нині. Ці люди жили так, ніби вони найсильніші, найрозумніші та неперевершені, так ніби весь світ повинен почекати. І в цьому світі жив наш герой, такий самий, як і всі інші! Проте, одного разу йому приснився сон.
Це був звичайнісінький сон, такий самий як і щодня, нічого не передбачало біди. Наш юнак юнак спокійно прямував до свого дому після важкого дня, як раптом він почув щось зовсім незвичне, приємне, до нейовірного знайоме, проте таке незвичне. Пісня, це була пісня, та сама, він не чув її з дитинства, одразу спогади, такі радісні та сумні водночас.
Він згадав, він одразу згадав, як йому співала мати, згадав, як вона розказувала йому казки про пригоди, можливості, свободу та мужність. А ще… він згадав… згадав, як вона захворіла, як її лихоманило декілька тижнів поспіль, як в одну мить її просто не стало. За декілька днів всі вже забули про це, повернулися до своїх “великих” справ, так ніби її ніколи й не було. Навіть його рідний батько… Той, що так кохав її… Просто забув і повернувся до своєї буденності.
-Ти не такий, ти не такий як всі вони! - завжди говорила мати. - Ти здатен на більше, ти особливий, такий самий як і я, з жагою до пригод, непосидючий та цілеспрямований!
-Не мороч йому голову!!! - різко відповідав батько на ці слова - В нього ще все життя попереду, а ти забиваєш йому голову своїми казочками…
Він вже й забув ці слова... Це було так давно…

Юнак відкриває очі та бачить перед собою батька, виснаженого та втомленого.
-Що таке? - запитав хлопець!
-Ти в порядку, я такий радий що ти живий! Тебе всю ніч лихоманило, я боявся… Боявся, що втрачу тебе, втрачу, як і твою матір.

Так вони мовчки просиділи декілька годин. З того дня все було якось по іншому!

А ви любі читачі ловіть няшку!



Всім добра!
P.S. Хочу почути вашу думку, бажано конструктивні фідбеки, щоб вдосконалюватись, той що сподобається найбільше отримає 500 або 1000 ку3 хавки, решта теж якісь плюшки!

Ця стаття є проявом доброї волі, вона випущена виключно у розважальних цілях не маючи на меті когось образити.

“Ваш мозок може все. Абсолютно все. Головне, переконати себе в цьому. Руки не знають, що вони не вміють віджиматися, ноги не знають, що вони слабкі. Це знає ваш мозок. Переконавши себе в тому, що ви можете все, ви зможете дійсно все. “
Роберт Кіосакі